Як гарно навкруги! Ліси, степи, моря, річки – це все створила природа. Особливо мені подобається ліс. Аромат ялин, сосен та різних трав зачаровує своєю незвичайністю, а пташиний спів нагадує казку. Вдихаючи запах лісу, стаєш щасливішим і ближчим до природи. Він бадьорить, додає сил.

Мій дідусь – лісник. Саме він познайомив мене із зеленим дивом, навчив оберігати, розуміти його. Так! Ліс потрібно розуміти. З раннього дитинства ми з дідусем часто ходимо до лісу. Там ніколи не сумуємо. Я люблю збирати різні ягоди: малину, чорницю, ожину, лохину. Які ж вони смачні! Але разом із тим дивуюся: яке різноманіття в природі! Ось і гриби. Та їх брати не слід, бо вони отруйні. Цього також мене дідусь навчив, як і мистецтва розпізнавати тварин по слідах. Також розповідав мені, маленькій, що не можна розпалювати вогнище у лісі, залишати сміття.
Однолітки часто запитують: «Навіщо оберігати ліс?». Вони не розуміють, що це диво природи і людських рук – дім для багатьох тварин. Якби не було лісів, не було би смачних грибів, які любить кожен, не було би птахів, які дарують нам свою чарівну мелодію. Ліси не можуть зникнути. Вони, як і все живе, повинні мати логічне продовження.
Ліс – зелені легені планети. Їх не може бути багато. Страшно, якщо колись стане мало!
Свій твір я хочу завершити рядками з поезії Максима Рильського. Їх я вивчила, буваючи у лісництві з дідусем. Я щаслива, що спілкуюся з людиною, яка любить свою професію і присвятила життя охороні лісу, а вміння й навички передає молодим.
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достойний людської любові,
Бо живе й працює для століть.

Юлія СИДОРУК,
учениця 6-Б класу школи №3 (м. Рожище,
Волинська обл.)