Головне меню
Рубрики
Анонси [29]
Колонка редактора [23]
На часі [25]
Еко [14]
Людина [24]
Актуальне інтерв’ю [12]
Світ без кордонів [7]
Резонанс [6]
Сторінки історії [17]
Глибинка [10]
Природа і ми [33]
Мисливство [13]
Рибальство [9]
Світ тварин [9]
Наш фотоконкурс [13]
Зі світу по нитці [4]
Хобі [17]
Цілюща аптека [29]
Лісова книгарня [9]
Цікаво [53]
Нотатки натураліста [161]
Світ очима дитини [20]
Лісовичок [31]
На замітку [18]
У світі пернатих [15]
Подорожуємо разом [29]
Психіка людина і проблеми лісівництва [10]
Новини [101]
Світ рослин [6]
Роздуми [9]
До теми [9]
Традиції та сьогодення [16]
До ювілею [7]
Статистика
Главная » 2014 » Квітень » 19 » Митрополит Луцький і Волинський Михаїл: «Зміни треба розпочинати із себе»
15:07
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл: «Зміни треба розпочинати із себе»

У непрості для нашої держави часи лише віра може здійснити чудо. Великдень, який усі завжди чекають із неймовірними почуттями та радістю, сьогодні затьмарюється подіями в Україні. Багато людей розгублені, пригнічені, з острахом дивляться у майбутнє. Про ситуацію у державі розмовляємо із митрополитом Луцьким і Волинським УПЦ КП Михаїлом. 

– Як Церква оцінює події, котрі відбуваються сьогодні? Що радить? Як усе ж вберегти ту духовність та душевний спокій у такій буремній та непростій ситуації, коли кожен шукає винного у тому, що відбувалося, відбувається і може відбутися? Коли агресія не припиняється, коли стабільність у державі здається недосяжною.
– Скільки існує людство, стільки воно живе (і Господь так закликав) у правовому полі. Перші заповіді, які були і є до сьогодні, які написані на скрижалях серця кожної людини. Це, можна сказати, життя по совісті. Десять заповідей, що отримав Мойсей на горі Синай, – то закони, які Господь дав людині для її гармонійного спілкування з Богом та людьми. Адже космос – це краса, гармонія і порядок. Коли людина визнає закони, які створив Бог, вона відчуває себе щасливою, коли порушує їх через гріх, стає нещасною. Але найбільший закон, який діє на сьогоднішній день, – закон любові. Той, який Господь давав людям першопочатково і поновив його своїм приходом у світ. Все повинно базуватися саме на цьому законі. Які б часи не були, треба жити згідно з законом любові. Згадаймо Ісуса Христа, котрий на хресті страждаючи говорив до тих, хто його кривдив: «Прости їм, Отче, бо не знають, що роблять». Оце порада, яка актуальна сьогодні. Вона говорить, як треба ставитися до тих, хто був не в такій партії, як нам здається, не так діяв, коли мав певну владу. Можна сказати будь-кому, яку б посаду не займав – починаючи від двірника, котрий теж вважає себе начальником на тій чи іншій ділянці: «А ти сам без гріха? Тоді не показуй на іншого пальцем!». Кожен має пам’ятати, що всі – Божі творіння. Якщо сам грішиш, то на основі любові навчися прощати, розуміти інших людей.
– Але направду було багато порушень, чимало вчинено не на благо України. З цим же треба боротися…
– Для того і є закон. Дія має відбуватися відповідно до того, що ти порушив. Якщо мав вибір, але свідомо мислячи холоднокровно робив зло, думаючи, що тобі за це нічого не буде, не маючи ні Божого страху, ні людського, – відповідай. Таких сама спільнота має відгороджувати від суспільства. Але тільки законно. Це так, як у природі. У лісі роблять прорідження, аби він дихав, шукають такі дерева, які шкодять лісу, які можуть заразити інші рослини. Так і в людській спільноті. Все має бути справедливо. Тоді нікому не буде лячно ходити вулицею, містом. Закон має і захищати, і карати. Тоді буде спокійно.
– Церква ніби відділена від політики, але одночасно й поруч…
– Політика – це інтереси двох людей або групи. А Церква – це люди та єпископ. Людина – і християнин, і громадянин одночасно. І тут вона має інтереси, і там. Але є питання політичні світського характеру, куди Церква не втручається, а є церковно-державні відносини. Тут узгоджуються грані взаємодії. Церква завжди залишається і залишатиметься на основі церковного закону, який діє. Сьогодні ми не байдужі до того, що відбувається в Україні. До тієї агресії, захвату Росією українських земель. Ми не стоїмо осторонь, бо гинуть люди. А ми сповідуємо заповідь: не вбий. До того ж, це не просто боротьба військового характеру, а хуліганські вбивства.
– Аналізуючи те, що відбувається у державі: ситуація у Криму, на Сході... Чи може Церква наразі об’єднувати, впливати? Об’єд­нання Церков, про яке так багато говорилося, зробило би свій вплив?
– Ви ж розумієте, що Українська Православна Церква розділена на дві частини. Церква, яка підпорядковується Московському Патріархату, завжди буде на боці Росії. Ми закликаємо, простягуємо руку назустріч нашим православним братам і кажемо: «Давайте утворимо в Україні єдину Помісну Православну Церкву, яка буде дбати про свій народ, молитися та турбуватися про нього». З такими словами ми звертаємося до всіх священнослужителів Московського Патріархату. Перед лицем загрози просимо: давайте любити ту землю, яка нас сьогодні прийняла, на якій живемо. Ми не виступаємо агресією проти когось, ми захищаємо своє. І бачимо постійне зволікання. Що ж заважає нам відійти від Москви, яка ненависно ставиться до українців? Будь-які пояснення тут зайві. Не можна людей ненавидіти через те, що вони хочуть бути вільними, прагнуть мати свою державу. Адже приводів, які б дали поштовх думати інакше, немає. Ні в питаннях мови, ні в питаннях ставлення до росіян, які живуть в Україні.
 

– Збільшилася сьогодні кількість людей, які йдуть до церкви?
– Дуже. Причому, у Собор стало приходити дуже багато росіян і російськомовних українців. І це не біженці, а ті, які раніше вважали, що через свою національну і мовну приналежність мають ходити до Церкви Московського Патріархату. Повірте, етнічні росіяни за цей час стали ще більшими партіотами України, ніж самі українці.
– Звертаються по допомогу біженці?
– Ні. Прямого звернення немає. Але ми беремо участь і допомагаємо за потреби, співпрацюючи із владою.
– Чи спілкуєтеся ви зі священиками із складних сьогодні регіонів нашої держави? Як вони оцінюють ситуацію?
– Достатньо тісно спілкуємося. Так, у регіонах складне, але не безвихідне становище. Їх дивує нерішуче ставлення держави до проблем, які зараз виникли. Все, що відбувається на Сході, не тільки попередня причина того, що накопилося. Це – слабодухість сьогоднішньої влади. Треба приймати відповідальні рішення і контролювати їх втілення. Не просто приймати закони, а реалізовувати. Закон – то лише можливість виконати якусь дію, а не сама дія. Люди чекають реальних вчинків із боку держави. Вони бадьорі, проукраїнськи налаштовані, сепаратистів не так багато серед самого населення, переважно це – заїжджі. На проросійських мітингах основну масу становлять, як і зазвичай, випадкові люди. Тим паче, що сьогодні, на жаль, все можна, все дозволено і безкарно. От убили людину – і ніхто не шукає злочинців, просто побилися – ніхто не сприймає це як хуліганство. Чуючи сепаратистські заклики і дії, кажуть, що треба домовлятися. Треба діяти, а не домовлятися. Є міжнародне правило: не домовлятися із терористами. До того ж, порушено всі договори, які було підписано. Взаємини, які базуються на неправді, неприпустимі.
– Кажуть, у передвеликодній період диявол спокушає людей на гріховні дії. Крім того, астрологи стверджують, що у цей час відбувається досить рідкісне явище: зближаються Земля і Марс. Цю планету також споконвіку вважають символом війни. Можна провести якісь аналогії, паралелі?
– Те, що діють фізичні закони, треба сприймати як факт. Але не в тих масштабах і не у тих формах, які пробують сьогодні подавати. Не варто на когось показувати пальцем. Згадаймо, як відбулося гріхопадіння. Господь запитує Адама: «Чому ти з’їв плід із дерева пізнання?». А він: «Це не я» – і пальцем показав на Єву. Вона ж засоромилася і сказала, що її спокусив змій. Отак і ми у своїй безвідповідальності будемо показувати на будь-кого, аби виправдати власний гріх, скажімо, рухом якоїсь планети. Гріх він і є гріх. А те, що у піст біс гуляє, це – факт. І ми маємо бути більш уважними. І все це можна перемагати тільки любов’ю. Треба пам’ятати: лише людина керує світом. Бог наділив нас цим, сказавши: «Розмножуйтеся і володійте цією землею». Це – Книга Буття. Від енергетики, сили думки, бажання людини залежить усе, що рухається на цій землі і поза її межами. Це доказ не тільки духовний, а й науковий. І кінець існуванню на ній настане знову ж таки – як наслідок нашого життя.
– Як скажете: ситуація після виборів Президента зміниться?
– Знаєте, є такий вислів: «Король помер! Нехай живе король». Якщо ми житимемо по совісті, згідно з законами, то не обов’язково знати, хто в державі Прем’єр-міністр, чим займається і хто Президент. Тільки закон і Заповіді Божі можуть навести лад у житті, суспільстві, у наших душах. А Президент – це лише людина, яку народ приймає на роботу, наділивши певними функціями і повноваженнями. Він має виконати свою місію. Наскільки добре чи погано зробить це, залежить, кого ми на те місце призначимо. Грішники оберуть грішника, а праведники – праведника. Тому що кожен народ достойний свого правителя. Якщо події сьогодення змінили нас – прийде кращий. Якщо ми не змінилися – буде поганий. І не має значення, яке у нього прізвище і якої статі ця людина.


– Читачі побачать свіжий номер «Лісового вісника» на Великодні свята. Що побажаєте українцям?
– Воскресіння Христове єднає живих і померлих в одну сім’ю та спонукає нас боротися з гріхом. Воно навчає бачити в людині брата, образ і подобу Божу, надихає на боротьбу з неправдою, прагнення побожного життя, моральної чистоти і святості. Великодня радість, радість Воскресіння має бути в душі християнина завжди, але зберегти її може тільки чисте й непорочне серце. Духовна радість досягається ціною духовного подвигу. Той шлях, яким вела нас свята Церква до світлоносного торжества Пасхи, є образом такого подвигу і сходження. Христос Спаситель Своїми стражданнями, особливо в Гефсиманському саду і на горі Голгофі, переміг гріх і цим визволив нас від гріха. Тепер Він як Бог і Переможець гріха прощає людей, які каються. Надія на Бога, Його любов, правду і вічне життя дає нам благодатну силу перемагати всі труднощі, які нас постійно супроводжують. Нам треба вірити і любити, боротися і працювати, відстоювати національні інтереси, йти назустріч один одному та не втрачати надії на краще майбутнє. Територіальна цілісність України, незалежність якої дарована нам Творцем, є цінністю для народу, а тому допустити її розділення ми не маємо права, бо це гріх перед Всевишнім та майбутніми поколіннями. Тому я закликаю на всіх вас Боже благословення, закликаю до миру та щирої молитви, щоб Господь дав розум, мудрість, силу перемогти зло. Хай торжествує добро і хай торжествує любов.
– Дякую за відвертість.


Розмовляла Оксана ЧУРИЛО


 

Категория: Роздуми | Просмотров: 882 | Добавил: Live | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Свіжий номер ЛВ
Читайте українське
Архів ЛВ
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930