Є в мене найкраща на світі матуся, За неї до Тебе, Пречиста, молюся. Молюся устами, молюся серденьком До Тебе, небесна Ісусова Ненько. Благаю у Тебе дрібними словами Опіки та ласки для любої мами. Пошли їй не скарби, а щастя і долю, Щоб дні їй минали без смутку, без болю. Рятуй від недуги матусеньку милу, Даруй їй здоров’я, рукам подай силу, Щоб вивела діток у світ та й у люди, Щоб ними раділа- пишалась усюди. За це я складаю в молитві долоні До Тебе, Царице, на сонячнім троні.
Тепле літечко – пора не лише сонця, купання та довгих веселих прогулянок на природі. А ще й, на жаль, укусів комарів та всілякої іншої мошкари. А у лісі – особливо.
Ми, лісовички, завжди поводимося обережно: одягаємося у легке вбрання, але з довгим рукавом, обов’язково носимо шляпку. Також можна взяти спеціальний засіб, який відлякує цих шкідників. А коли приходимо додому, то ранки намазуємо спеціальної маззю.
Лісовичок вже чимало тебе навчив. А зараз пропонуємо зробити аплікацію із кольорового паперу. Це так просто, що й розповідати нічого не треба. Просто підкажемо, що саме можна вигадати. А ти вже спробуй здивувати маму й тата. Уперед, розумнику!
ПАПУГА Заліз злодій у квартиру. А там – папуга у клітці та здоровезна собака. Папуга – злодієві: «Привіт». А пес крутить хвостом. Злодій посмілішав, понабирав речей і, задоволений, збирається йти. Але спершу вирішив познущатися над папугою: – Що, інших слів, окрім «Привіт», не знаєш? – Знаю. Тузику, фас.
ТРИ ВЕДМЕДІ Три ведмеді повертаються до своєї хатини. – Хто брав мою тарілку та з’їв мою кашу? – закричав батько-ведмідь. – Хто брав мою тарілку та з’їв мою кашу? – зарепетувало ведмежа. – Заспокойтеся, – сказала мама-ведмедиця, – ніякої каші не було. Я її сьогодні не варила.
Колись традиційно в суботу перед Вербною неділею хлопчики заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. У неділю священик у церкві освячував їх – і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись із відправи, батьки символічно «били дітей», рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи: «Не я б’ю – верба б’є, За тиждень – Великдень, Будь дужий, як вода, А багатий, як земля! ». Люди вважали, що посвячена верба має у собі чародійну силу. Торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен сподівався, що так відганяє від близької людини все зло, що може спіткати її протягом цілого року. Посвячену вербу батьки зберігали цілий рік у надійному місці – на покуті за іконою, щоб відганяти зло і негаразди. А влітку, коли збиралося на бурю чи град, вербу виносили на подвір’я, щоб відвернути стихію, яка в розбурханому небі наближалася до людських осель.
мошкари. А у лісі – особливо. 
