Цьогорічна особлива весна здивувала не лише людей. Лелеки, яких наші предки шанували з давніх-давен, поверталися до рідної України як завжди – наприкінці березня. Але на них чекав не дуже приємний сюрприз – морози, намети снігу, відсутність їжі. Як у складних ситуаціях людина миттєво зближається з природою, намагаючись будь-яким способом допомогти представникам фауни, читайте нижче.

Жителі міста Ковель, що на Волині, які щороку допомагають зимувати лебедям на річці Турія, знову взялися підгодовувати лелек. Птахи, які прилетіли із місць зимівлі, стали мешкати на одній з околиць Міста залізничників.
Більше сорока лелек, які повернулися на Волинь із теплих країв, замість весняного тепла застали морози та снігопади. Опинившись в екстремальних умовах, птахи облюбували територію довкола Ковельського ветсанзаводу. Напевно, лелек тут привабила можливість поживитися відходами, які традиційно звозять на це підприємство з усієї області.
На той час популяція лелек біля прохідної ветсанзаводу привернула увагу місцевих рятувальників та екологів. Вони взялися підгодовувати птахів хлібом та свіжою рибою. Захисники природи та рятувальники запевняли, що підгодовувати лелек можна різноманітною натуральною їжею без прянощів.
На Прикарпатті чорногузи прилетіли в кінці березня. Білі лелеки летять із теплих країв (Африки або Індії) близько місяця, бо оминають моря і зупиняються на ночівлю. Довга дорога і так знесилює птахів, а тут ще й негода. Місцеві жителі казали, що такого скупчення голодних птахів давно не бачили.
Прилетівши, птахи відразу потрапили у сніговий полон. Річ у тім, що вони холоду не дуже бояться, зате відсутність їжі далася взнаки. Так, від голодної смерті пернатих рятували небайдужі люди. Все, що мали з їжі у хаті, приносили чорногузам. У соціальних мережах навіть сторінку допомоги створили. Коштом небайдужих природоохоронці для буслів придбали тонну риби.
У селі Бовшів, що на Івано-Фран­ківщині, кілька птахів були настільки знесиленими, що сільський голова звернувся за допомогою до рятувальників. Останні разом із фахівцями Національного парку розповідали людям, як поводитися з чорногузами.
Манера поведінки лелек така, що вони гуртуються у зграї, де в кожній – до півсотні птахів. Місця, де їх підгодовували, не покидали до тих пір, поки сніг не зійшов. Люди приносили різні поживні харчі для пернатих: пшоно, картоплю, рибу морську та річкову (але теплу і подрібнену). За час потепління з’являється природний харч: плазуни, жаби й риба.
Крім того, на Прикарпатті трапилася ще одна зворушлива історія. Лелеці забракло сил відлетіти у вирій. Він лишився зимувати тут. Люди ризикували власним життям, аби врятувати птаха від холоду й голоду.
Лелека все літо мешкав у селі. Жив у гнізді на високовольтній лінії. Та з настанням холодів зі зграєю не відлетів, оскільки зі здоров’ям щось було негаразд. Люди прийшли на порятунок пернатому, змайструвавши спеціальну годівницю: довгою палицею закидали птахові у гніздо їжу. Щоб не зачепити електролінії, лелечим годувальникам доводилося прораховувати свої обережні рухи до сантиметра.
Проте птах так і не зміг втриматися у гнізді. Негода скинула лелеку до землі. Його, ледь живого, знайшов Микола Бігун. Знесилений і замерзлий птах навіть не пручався, коли його взяли на руки. Микола його відігрів, нагодував і поселив у стайні.
Чорногуза назвали Гошею. З часом він набрався сил і від’ївся. Орнітологи кажуть: якби вчасно про нього ніхто не подбав, птах міг загинути. Нині ж він повністю готовий до нових польотів.
Про здоров’я Гоші люди турбувались усім селом. Двері в садибі пана Миколи не зачинялися через охочих подивитися на лелеку та пригостити його смаколиками. А місцеві рибалки частину вилову приносили Гоші.
Також наприкінці березня у Терно­пільській області міліціонери, крім надання допомоги літнім людям у розчищенні дворів від снігу, взяли на себе підгодівлю найбільших зграй лелек у Тернопільському та Козівському районах. Тоді ж організували пошук волонтерів, які б могли доглядати за птахами.
За дорученням голови Івано-Фран­ківської ОДА Михайла Вишива­нюка, працівники управ­­ління Державної служби з надзвичайних ситуацій проводили моніторинг місць скупчення перелітних птахів на території Прикарпаття та спільно із працівниками органів місцевого самоврядування, Галицького На­ціонального природного парку, лісових господарств допомагали птахам врятуватися.
За словами заступника директора Га­лиць­кого Національного природного парку, керівника Центру реабілітації диких тварин Володимира Бучка, перелітних птахів не потрібно зайвий раз турбувати, але за можливості треба підгодувати. У випадку виявлення травм чи ознак обмороження, пернатих слід транспортувати до парку, де їм нададуть кваліфіковану допомогу.
До речі, Міністерство екології та природних ресурсів України здійснює моніторинг стану лелек, які масово поверталися в Україну, задля їхнього порятунку у випадку необхідності. Згідно з даними Мінекології, популяція лелеки білого в Україні становить понад 30 тис. птахів.
Приблизно в той же час (кінець березня) біля очисних споруд Львівводоканалу поселилася зграя чорногузів. Орнітологи запевняли, що тут вони будуть у безпеці. Територію спеціально наповнили водою, аби вберегти птахів від хижаків, адже ті за пернатими у воду не полізуть.
Відомо, що лелеки у Львові не гніздяться. Найімовірніше, перелетять у села області або навіть за кордон. Місцеві мешканці жартома казали, що за такої турботи можуть ще й передумати і залишитися тут.

Підготувала Яна ТЕТ
Фото Андрія ВОЛИНСЬКОГО
P.S. На щастя, холоди минули, і лелеки повернулися до звичного життя: ладнання гнізд, пошуків їжі, виведення потомства, аби молодим лелеченятам показати їхню батьківщину, до котрої повертаються, у які б далекі краї не залетіли.