Рід крушина (Frangula Mill) нараховує 50 видів. Крушина ламка (крушина вільхоподібна – Frangula alnus Mill).

Найбільш уживані українські назви: бован, бодлак, болдан, болобан, вовчі ягоди, кроха, крух, крухоє дерево, крухій, кручина, крушина, крушина звичайна, крушина ломка, медвежина, німика, саклак, саклак крушина, скорух, скорух чорний, скоруха, скорушина, собачанка, собаченька, собачник, собача черешня.
Російські назви: крушина ольховидная или ломкая, крушинник, крушина хрупкая, волчьи ягоды, песье дерево, песья черешня, собачина, парост.
Кущ чи деревце – 3-5, іноді до 7 м заввишки. Стовбур і гілки – з гладкою сірою корою (на відміну від крушини проносної), без колючок. Гілки і пагонки ламкі (звідки і пішла видова назва). Під час їх розтирання виділяється неприємний специфічний запах фітонцидів. Листки почергові, еліптичні чи овальні, рідше – обернено яйцеподібні, цільнокраї (в крушини послаблюючої – дрібнозубчасті) з перистим жилкуванням, зверху – темно-зелені, блискучі, знизу – світліші, незначно опущені. По боках центральної жилки розміщено по 6-8 косих паралельних жилок другого порядку.
Квітки двостатеві, зеленувато-білі, дрібні, п’ятимірні.
Плоди – кулясті соковиті кістянки, сидять на ніжках по декілька в пазухах листків. Спочатку вони зеленого, потім червоного, а при дозріванні – майже чорного кольору. Насінини тверді, дрібні, коричневого забарвлення, зібрані по три у плодах, із дзьобиком. Цвіте у травні-червні, плоди дозрівають у вересні. Ягоди (особливо нестиглі) та їхні насінини – отруйні.
У науковій медицині використовують кору як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить кора і до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодін, який добувають із кори крушини, входить до складу препарату холагол, що вживається при жовчокам’яній хворобі, запаленнях і цирозі печінки.
Кора містить глікозиди, сапоніни, смоли, крохмаль, таніди, ефірні олії, мінеральні солі.
У народній медицині кора вважається добрим швидкодіючим засобом у лікуванні хвороб печінки, проти водянки, пропасниці, хронічних запорів, глистів та недуг шкіри. Кору використовують також при гастритах, хворобах кишечника, дизентерії, виразці шлунка, пухлинах печінки, листки – при недокрів’ї.
У гомеопатії застосовують есенцію зі свіжої кори.
У літературі наводяться випадки смертельного отруєння дітей плодами крушини.
Ветеринарія використовує кору крушини у вигляді відвару або настою як проносний засіб.
Рід жостір (Rhamnus L.), що налічує близько 150 видів із широким ареалом, є найбільшим у родині.
Жостір проносний (крушина проносна) – Rhamnus cathartica L.
Найбільш уживані українські назви: жость, жостір, жостір проносний, жостер проносний, зостір, шестерина (так рослину називають жителі с. Липне Ківерцівського р-ну, що на Волині).
Російські назви: ведьмин шип, дроздовы ягоды, жостер слабительный, крушина слабительная.
Деревце заввишки 3-7 м чи кущ. Кора чорна. Як правило, дводомний. Відрізняється від крушини ламкої (крушини вільхоподібної) розгалуженим гіллям. Листки еліптичні, легко загострені, дрібнопильчасті (на відміну від крушини вільхоподібної). З двох боків головної жилки, ближче до основи, зазвичай мають 3 дугоподібні, добре помітні бокові жилки.
Квітки дрібні, зеленуваті, роздільно­статеві, оцвітина дзвіночкоподібна, на коротких ніжках, зібрані в пазухах листків у пучках по 3-6 штук. Цвіте у травні-червні. Плоди – чорна куляста кістянка з три-чотиригранними кісточками без дзьобика.
У науковій медицині використовують плоди жостеру. Вони рекомендуються як проносний засіб, особливо при хронічних запорах. У великих дозах плоди мають блювотну дію і викликають запалення кишково-шлункового тракту. У плодах жостеру містяться цукор, пектин, камеді, смоли, янтарна кислота, глюкозиди й фарбувальні речовини.
У народній медицині плоди жостеру використовують як проносний і блювотний засіб, проти водянки, подагри, при хронічних хворобах шкіри. Настоєм плодів на спирту натираються при ревматизмі. Гілки використовують у лікуванні виразки і катар шлунка, а кору – при зниженій кислотності.
Деревиною жостеру (шестерини) на Волині лікують цукровий діабет. Цей спосіб лікування потребує вивчення.
У гомеопатії застосовують есенцію зі свіжих плодів. У ветеринарії плоди й кору використовують також як проносний засіб.
При всіх перевагах жостер – небажаний сусід вівсяного поля, так як він схильний до захворювання грибком іржі, від якої заражаються вівсяні культури.
Крушина ламка і жостір проносний у пору цвітіння є добрими медоносами.
Крушина ламка дає багато нектару, пилку, стійкий взяток. Медопродуктивність її до 25 кг/га. Дає товарний мед на Поліссі.
За день бджоли приносять по 2-4 кг нектару на вулик. Мед крушини запашний, темніший від малинового, крупнозернистий. На крушині інколи з’являється падь.
Жостір проносний – медонос, що дає підтримуючий взяток. Мед із нього рідкий, не кристалізується. Медопродуктивність рівняється з крушиною ламкою.
Крушина ламка та жостір проносний широко розповсюджені на Західному Поліссі, користуються великим попитом як лікувальні рослини. Вони є найважливішою експортною сировиною в країни Західної Європи, де їх завжди купують без обмежень.
Плоди і кора цих рослин уміло використовувались і завжди будуть застосовуватися для лікувальних цілей, але тут потрібні глибокі знання їхніх властивостей.
Ось чому ми повинні вміло визначати ці рослини.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора