(с. Шельвів, Локачинський р-н Волинської обл.)

Бджоли врятувалися, але не всі. Задихалася від диму і вмирала королева бджіл. Її сестра Лаурія дуже плакала. Їй треба було приймати корону, але вона горювала.
– Лауріє, ти будеш нашою королевою? – спитала бджола Маріса.
– Вибачте, але я не готова. Де ми будемо жити? У нас немає дому…
– Не сумуй, все буде добре. Заночуємо сьогодні біля старої липи, а там буде видно.
Прокинувшись зранку, всі бджоли здивувалися. На місці згорілого лісу була чудова галявина, вкрита квітами. Білочки хрумали горішки та шишки, а ведмідь грався зі своїми дітьми-ведмежатами.
– Ось, подивіться, яке чудо! Там і для нас вулик є. Полетіли швидше!
– Дива! Тут стільки меду, скільки нам потрібно, – дивувалися бджоли.
– Чудові кімнати, зручні віконця, гарний краєвид. Я згодна бути вашою королевою, – сказала Лаурія.
– Ура! Ура! Лаурія – наша королева! – кричали бджоли.
Настала ніч, усі полягали спати. Лаурія дивилася на зірки. Одна з них засяяла першою, і королева подумала: «Можливо, це ти, моя сестро. Я сумую за тобою, допомагай мені, будь ласка, підкажи правильну дорогу».
Зранку бджоли сідали на квіточки, збирали пилок, нектар та мед.
Зненацька здалеку донеслися крики якоїсь незнайомки. Вона лежала непритомна серед квітучої га­ля­вини.
Бджо­ли принесли її до вулика.
– Як ви себе почува­єте, незна­йомко? – спи­та­ли бджо­ли.
– Я дуже вто­милася з до­роги і голодна. Принесіть ме­ні, будь ласка, трішечки нектару.
– Добре, – сказала Маріса. – Я попрошу, щоб королева Лаурія підлетіла до вас.
– Як вас звуть? – поцікавилася Лаурія.
– Алісія. Дякую, що прихистили мене.
Бджоли-лікарі доглядали за Алісією весь день. Вночі Лаурія попросила допомоги у зірки: «Поясни мені, будь ласка, що це за Алісія, дай знак». У цей момент почувся голос гості:
– Нехай королева вип’є зілля, яке я приготувала, і помре, як її сестра, а я буду правити галявиною.
Лаурія, почувши голос Алісії, розгубилася та вирішила обдурити лиху бджолу.
До ранку королева не зімкнула очей, все думала, а потім скликала весь рій і розповіла, що вона почула вночі. Бджоли перелякалися. Але Лаурія заспокоїла їх:
– У мене є план. Ви скажете, що я полетіла до своєї подруги, назначте її королевою. Дайте побільше роботи, щоб Алісія зрозуміла, що правити галявиною дуже важко. Нехай відчує мій біль після смерті сестри. Якщо зробить висновок і стане доброю бджолою, то я їй дозволю залишитися з нами.
Алісію розбудили, коли сонечко було вже високо.
– Чому вставати? Я ж гостя! – здивувалася вона.
– Ти будеш королевою, по­ки Лаурія гостює у подруги.
– Ви правду кажете? Я буду королевою?
– Так.
– Тоді я посплю.
– Ні, ні, ні. Ви займетеся спра­вами, у вас їх дуже багато.
– Але ж я – королева і маю право на відпочинок, – заперечила бджола.
– Значить, ви відмовляєтеся від посади?
– Нізащо, приступаю до роботи.
– Ось почнемо. Розподіліть кожну бджолу на свою квіточку, розкажіть робітницям, скільки грамів нектару і пилку вони повинні зібрати. Потім покличте майстрів, нехай полагодять стільник. Це вся ваша робота до обіду, далі ще буде інша.
– Ох! Невже я все це зможу зробити? – подумала Алісія.
Так у клопотах минуло декілька днів. Нова королева втомилася і не могла нічого робити. Вона попросила, аби повідомили Лаурію, щоб швидше поверталася до своєї родини.
Бджола попросила вибачення у королеви:
– Вибачте мені, я буду гарним другом, буду добре працювати. Прийміть мене до себе, будь ласка.
– Залишайся, ми бачимо, що ти змінилася. Відпочинь сьогодні, а завтра – до роботи.
Життя у вулику налагодилося, всі працювали дружно. Лаурія з Алісією стали найкращими подругами.

Тетяна ПРУС, учениця 4 класу (смт Турійськ,
Волинська обл.)

Максим Приходько, 3-Б клас ЗОШ №6.
(м. Нововолинськ Волинської обл.)