Про курорт у Cіде можна говорити багато. Там  і пляжі піщані, і сонце гаряче, і море тепле (до речі, Середземне), і природа казкова, і кухня смачна, і люди привітні (пробачте за скептицизм, але ж турки нині переважно живуть за витрачені вами гроші). Але ми врешті маємо визнати – Сіде таки… прекрасне місце. І не лише для відпочинку.

Прилетіли
Подорож за кордон, хочете ви того чи ні, передбачає певний дискомфорт: зміна часового поясу, клімату. А ще – більше двох годин у літаку. Звісно, милі працівниці авіакомпаній зроблять усе, аби вам було зручно, проте такий процес для багатьох, незважаючи на всі разом узяті зручності, приємним не назвеш. Особливо це стосується дітей, котрим через малий вік важко пояснити, чому з місця вставати не можна – і все тут.
Врешті ви зійшли з трапа. Зазвичай туроператори вже подбали, аби вас доставили прямісінько до готелю, і ви ніколи не дізнаєтеся, що таке «гостинність» турецьких таксистів, готових здерти з брата-українця три шкури. До речі, приємний факт: тепер турки добре знають, хто такі росіяни і українці – вас ніколи не ображатимуть, називаючи «раша».
Якщо ж раптом все ж захочеться покататися містом, варто знати, що найпоширеніший транспорт тут – долмуши. Це – наче наші автобуси та маршрутні таксі. Працюють долмуши з 6 ранку і до 24 год. Таксі зазвичай відносно популярне серед туристів, але занадто дороге задоволення для городян.
Кухня – пальчики оближеш
Прибули  на місце – треба поїсти, а потім поспати. Зважаючи на причину вашого прильоту – відпочинок – цих дві життєво необхідних справи для вас тут стануть основними. Хіба до цього переліку із поєднанням приємного та корисного додадуться ще море і розваги.
Ну, це потім. А зараз поїмо. Лучанка Антоніна Ковальчук, котра разом із сім’єю – чоловіком Віктором, донькою Соломією та сином Серафімом – турецькі курорти відвідують не вперше, називає їхню кухню смертю для її тонкої талії. Жінка не приховує, що кожного разу, повернувшись із десятиденного відпочинку, змушена місяць дотримуватися дієти.
Але що там дивуватися? Спокус і справді безліч. Шведський стіл, завалений різноманіттям  м’яса та овочів, напоїв на будь-який смак, пива та закусок до нього, солодощів. І так (у хороших готелях) – тричі або чотири рази на день!
Турецька кухня йде коріннями в Османську імперію. Цей народ колись підкорив собі величезні території Південно-Східної Європи ще за 150 років до того, як в 1453 р. захопив Константинополь і тим самим завдав смертельного удару Східній Римській імперії (Візантії). Воїни з кочовим минулим не надто розумілися в кулінарії – їм було досить нанизати на шампур шматки м’яса й обсмажити їх прямо на багатті або зварити квасолю у великому казані. По суті, це й були єдині елементи, якими турецька османська імперія збагатила візантійську кухню. М’ясо на рожні – люля кебаб – у споконвічній формі збереглося й дотепер, а суповий казан став символом елітарної групи султанських яничарів. Але й після їхньої заборони в 1826 р. він залишився в турецькій кухні.
Що ж стосується цілої низки вишуканих насолод і борошняних виробів, то вони за тисячоліття анітрохи не змінилися. Поряд із м’ясом – а в Туреччині це насамперед баранина, козлятина й м’ясо домашньої птиці – важливу роль відіграють рис, кукурудза, окремі види пшениці й гречки. Страви із круп і дотепер займають у турецькій кухні вагоме місце. Однак найбільше поширені бобові, особливо квасоля й нут (баранячий горох).
До речі, про нут. Річ надзвичайно смачна. Вам і на думку не спаде, що то – звичайнісінький горох. Антоніна Ковальчук каже, що вони з подругою (разом із ними у Сіде відпочивали теж лучани Володимир та Юлія Никитюки із донечкою Христиною) переїли його чимало, навіть понабирали у кишені додому. І лише згодом дізналися, що об’їдалися насправді… горохом.
Загалом Туреччина – країна, де трапезу вважають особливою церемонією. Культура вживання їжі збереглася переважно в селах. Там не розуміють  перекушування, вважаючи швидке харчування поганим тоном. Прийом їжі –  справа ґрунтовна – може тривати 4-5 год.
Обід включає в себе більше трьох страв: сюди будуть входити і закуски, і десерти, і чаювання. Звісно, перевага надається м’ясу, але популярні тут і різноманітні страви з овочів – кебаб, донер, долма. Долма нагадує голубці, але з тією різницею, що замість капустяного листа, в який завертають начинку, турки використовують виноградний. Долму подають під оливковою олією з лимонним соком.
З напоїв найбільш популярним вважається кава. Вона подається в маленьких чашках зі склянкою холодної води. Турки не ллють у каву молоко і тим більше – не додають цукор. П’ють дуже міцний напій після завершення основної трапези. Каву запивають водою, щоб «розбавити» міцний смак напою. Але для туристів – хоч молоко, хоч цукор і хоч столовими ложками…
Незважаючи на релігію, що забороняє алкогольні напої, в Туреччині популярні пиво, анісова горілка і сухе вино.
Велика увага приділяється солодощам. Всі, хто коли-небудь бував в Туреччині, просто зобов’язані спробувати лукум. Зараз у Європі багато кондитерських фабрик випускають ці солодощі, але тільки тут можна спробувати справжній лукум за старовинними рецептами.

Коли найкраще їхати?
Кожен період у Туреччині має свої особливості відпочинку. Ми вас дещо зорієнтуємо.
У червні чи липні – фестиваль шопінгу. Тут його проводять щороку, тільки в дещо різний час. Цілий місяць у Стамбулі кипітиме торгівля. Фестиваль заманює до себе сотні тисяч туристів, які приїжджають до Туреччини за товарами, що можна придбати із 50-відсоткою знижкою. Фестиваль відбувається під патронажем Міністерства культури і туризму.
30 серпня – День перемоги. Щорічне свято, котре відзначається на честь перемоги країни над грецькими окупантами. Тривалий час ця територія була під владою греків, вирішальна битва за незалежність відбулася в 1919-1922 рр. Цього дня проводять паради, відбуваються концерти. Словом – веселощі ще ті.  

Правила поведінки
Тут сповідують іслам, точніше – більшість населення. А загалом Туреччина світська країна, де релігія відділена від держави. Тим не менше іслам вплинув на культуру і звичаї турків, тому більшість традицій, свят і ставлення до туристів сформовано завдяки релігії. Так, наприклад, заборонено входити у храм з непокритою головою (жінкам), у шортах, в майках із відкритими плечима. Поза храмом до відвертого стилю в одязі ставляться більш терпимо. Хоча…
Раніше туркені були позбавлені будь-яких прав. Зараз жінки можуть займати державні пости, бути лікарями, журналістами, але в суспільстві досі збереглися правила поведінки для туркень, коли вони не мають права, наприклад, перебивати чоловіків. Словом, мають тільки право на рівноправ’я (пробачте за тавтологію)…
Що треба знати вам? Загалом нічого особливого. Хіба з фотоапаратом треба обережніше – знімати всіх підряд не варто, особливо жінок. До речі, фліртувати з туркенями вкрай не доречно, бо грайливого туриста запросто можуть… заарештувати.
Розваги
Загалом туристи часто надають перевагу Туреччині через її добре розвинені готелі та досконале поєднання гарячого сонця і чистого піщаного пляжу. «Ледачий» відпочинок тут ідеальний. Але, крім шоколадної засмаги, відпочивальники легко знайдуть і можливість активного проведення часу.
Туреччина популярна серед молоді, бо тут зосереджена велика кількість нічних клубів. А оскільки країна розташувалася на узбережжі Середземного моря, на курортах популярні водні розваги. До розваг можна віднести дайвінг, прогулянки на яхті, каное. Так само туристам буде цікаво прокататися на банані, водних лижах, політати на пароплані над морем. Словом, і в цих питаннях мережа побудована за принципом «все включено».

А чому гранатовий рай?
Бо «сіде», якщо заглянути у древній місцевий словник, перекладається як «гранат», До речі, символ родючості.
За міфологією Анатолії, дочка бога Тауруса, богиня природи і родючості Сіде, взявши з собою маленьку дочку, разом із німфами відправилась збирати квіти для вінків у долину річки Манавгат. Раптом вона помітила тонке деревце з різнобарвним, як веселка, листям і зламала гілочку, щоб подарувати доньці. Як тільки відламала її, з гілки стала крапати кров. Тієї миті Сіде зрозуміла, що деревце – то німфа, яка прийняла вигляд рослини, щоб сховатися від злих людей. Сильно злякалася красуня і хотіла бігти, але зрозуміла, що не може зробити й кроку, бо ноги її вросли в землю і вона почала покриватися тонкою корою, усе більше приймаючи вигляд дерева. Німфи, засмучені тим, що відбулося, своїми сльозами поливали щойно утворені корені, а Сіде, зрозумівши, що вона зробила велику помилку, вимовила: «З цих пір я і мої плоди кольору крові, будемо символами життя, природи і родючості. Частіше приводьте сюди доньку – хай грається в моїй тіні. І скажіть їй, нехай вона ніколи не рве квіти і ніколи не завдає будь-якої шкоди деревам. Тому що кожна квітка чи дерево можуть бути богинями, які прийняли їхній вигляд».
Кажуть, так і народився півострів, де росте дуже багато дерев Сіде – гранатів.

Наталія ДАНЕЛЮК
Фото Антоніни КОВАЛЬЧУК
та Юлії НИКИТЮК