Одна діячка екологічної організації ходила до численних осіб (і до мене теж) зі скаргою, що лісничий, її сусід, рубає на своєму подвір’ї деревину на підпал, чим, на її думку, завдає болю дереву. До того ж, це можуть побачити діти, котрі проходять неподалік дорогою до школи, і це може негативно вплинути на їхню психіку. Дуже просила про видачу негайної заборони такої «недопустимої процедури». У цій же місцевості – майстерня із лакування автомобілів, що належала її чоловікові, була предметом багатьох скарг із приводу недотримання норм забруднення повітря, надто великого виходу органічних розчинників.
Відома журналістка запитала на прес-конференції з нагоди ювілею організації з охорони природи, чи правдивий факт існування в Польщі ферм, де вирощують оленів. Коли почула, що так, дуже емоційно, з обуренням сказала: «Хто їсть м’ясо оленя, не може називатися людиною». І демонстративно залишила конференцію, голосно грюкаючи дверима. Її питання не мало жодного зв’язку ні з діяльністю цієї організації з охорони природи, ні з тематикою прес-конференції. Після закінчення заходу інші журналісти, котрі перебували в залі, говорили, що знають цю пані давно, що вона їсть м’ясо і ковбаси, не є вегетаріанкою, і вони не розуміють, що її так обурило. Один із журналістів сказав: напевно, хотіла публічно показати, що вона краща.
Віднедавна стало модно випускати куплених коропів назад у воду ввечері перед святом Різдва Христового, проте не тихо, без розголосу, а так, щоб це зафіксували телевізійні камери, аби все було публічно. І що з того, якщо ці ж особи їдять на Святвечір інших коропів або інші види риб. Така «вистава» має показати, що ця людина шанує природу, хоче «отеплити» свій портрет політика, діяча, духовної особи.
Колишній віце-президент США Альберт Гор, лауреат Нобелівської премії миру за популяризацію дій, направлених на обмеження кліматичних змін, мешкає у дуже великому будинку, де, схоже, є понад тисячу електричних лампочок, подорожує лише реактивними літаками, має великий автомобіль і т. д. Чи його стиль життя хоча б мінімально впливає на обмеження кліматичних змін, до яких так часто закликає? А між тим чоловік відвідує багато місць на землі, отримує високі гонорари за свої лекції, презентації і природничі фільми.
Я знаю людей, які брали участь в обороні від вирубування однієї сосни на території запланованого будівництва дороги, але, подорожуючи з ними автомобілем, бачив, як викидають пластикову пляшку і сміття через вікно машини.
Лісівник, який повинен втілити у життя багатофункціональну модель лісового господарства, реалізувати екорозвиток – тривалий, ощадливий, зрівноважений, відповідно до вимог охорони середовища, має можливість покупки автомобіля, який використовуватиме зі службовою метою. Але той, який працює в низинному надлісництві, у дуже компактному комплексі лісів із густою сіткою і добрим станом доріг. Але купує дорогий автомобіль, що спалює у великому двигуні багато пального. Чи така позиція є проекологічною, достойною стилю життя лісівника-природоохоронця?

Екологічне – ненатуральне?
Часто оцінюємо себе високо, інших – значно гірше. Схоже, аж 94% викладачів думають, що мають вище середнього рівня здібності передачі знань, аж 60% студентів вважають себе особами, котрі належать до найбільш здібних. Дуже старим, універсальним способом власного самоствердження, методом підвищення хорошої думки про себе є вираження визнаних самим собою цінностей, часто модних у певній суспільній групі. Це може бути боротьба за мир у світі, охорона середовища, піклування про покинутих тварин, виступи проти порушення прав людини в далеких країнах. Ще можна бути «справжнім» патріотом, проголошувати модні політичні або суспільні погляди. Таке самоствердження не ранить нікого, є безпечним, тим більше, що найчастіше йдеться лише про словесні заяви, а не про їхню реалізацію. У промовах ми часто є уособленням моральності, оцінюємо власні позиції та погляди дуже високо.
Певна частина суспільства інколи протестує проти добування дерева в лісах, кажуть, що «необхідна абсолютна заборона вирізування дерев». Натомість це не заважає їм мати власний дерев’яний будиночок на ділянці землі, опалювати дровами камін у домі, користуватися дерев’яними меблями, книжками і газетами, знаряддям домашнього господарства, писати петиції та протести на папері, зробленому з целюлозної маси. Напевно, думають, що папір виготовлено на заводі невідь із чого. Молодий екологічний діяч пояснював мені, що папір роблять із макулатури. Коли ж я сказав йому, що це стосується тільки незначної кількості, а пізніше запитав, звідки взявся старий газетний папір, котрий називаємо макулатурою, він перервав розмову.
Деякі освічені особи говорять, що шанують ліс, тому мають штучну ялинку. В одному з актуальних підручників із природознавства для загальноосвітніх шкіл є такий текст: «Справжній молодий друг лісу не нищить нових насаджень для ялинки на свята. Має екологічну, штучну». Це – псевдоекологічний погляд, розрекламований виробниками пластикових ялинок, щоб збільшити попит. Аби виготовити таку ялинку, а пізніше утилізувати, потрібно чимало енергії з виходом токсичних діоксинів. Молодий ліс росте природно завдяки чистій, безкоштовній сонячній енергії. Ялинки отримують у результаті прочистки, заходів із догляду за рослинами, необхідних для їхнього хорошого росту.
Різники дерев
У такому дусі дехто трактує лісників як осіб, котрі займаються тільки вирізуванням дерев, таких собі – «різників дерева», людей на нижчому рівні суспільного статусу. Радикальні екологічні діячі мають навіть таке злосливе прислів’я: «Любив природу і дерева, тому пішов вивчати лісівництво, інша молода особа любила тварин – і стала різником». Мені розповідали, що біля студентського вогнища в Бєщадах лунала пісня, приспів якої звучав так: «Еколог – це свій, а лісник – розбійник». Шкода, що всю її не вдалося записати: мали би змогу пізнати «правду» про наше середовище…
Ширші знання й екологічна свідомість часто не означають відмови від купівлі непотрібних речей. Істотним елементом екологічної позиції є ощадливість, скромність, раціональність і навіть відмова від деяких речей та ситуацій, не корисних для середовища, природи, лісової екосистеми. Святий Василь Великий говорив: «Хто любить ближнього, як самого себе, той не володіє більшим, ніж ближній».
Еколицемірство найчастіше виникає з бажання показати себе з якнайкращого боку. Наш егоїзм завжди допомагає довести собі, що ми – хороші на фоні «гірших» людей.

Проф. Анджей ГЖИВАЧ. Польща
Переклад Вікторії ОСТАПЧУК
Колаж Миколи ВОЛОШИНА