Цікаво, що така звична нам і буденна бульба має багатовікову історію.
У XVI ст. один англійський адмірал привіз з Америки диковинний заморський овоч, яким вирішив пригостити друзів. Проте кухар підсмажив не картоплини, а бадилля. Страва, звичайно, нікому не припала до смаку. Розгніваний адмірал розпорядився спалити посаджені ним кущі. Наказ виконали, а незабаром у попелі знайшли спечені картоплини. Спробували – всім сподобалося. Відтоді картопля отримала своє визнання в Англії. 
На початку XVIІІ ст. у Франції у моду ввійшли букети із квітів картоплі, їх носили на грудях, прикрашали зачіску, а страви з бульби щодня подавали до королівського столу. 
У Німеччині вирощували картоплю на клумбах перед палацами. Про те, що у картоплі можна їсти лише бульбу, багато хто спочатку навіть не здогадувався. Селяни намагались їсти її плоди, що нагадували зелені ягоди та були не лише неїстівними, а й отруйними. 
У Російській Імперії картопля почала поширюватися у першій половині XVIII ст. за наказом Петра І. Цар заохочував споживати бульбу для знищення епідемії цинги (ред. – захворювання, спричинене нестачею в організмі вітаміну C), що з часом дало позитивний результат, хоча звиканню людей до нового продукту передувала ціла низка так званих «картопляних» бунтів. Минуло чимало часу, поки люди зрозуміли, що картопля смачна і поживна. 

Коли почалося вирощування картоплі в Україні – достеменно не відомо, але встановили, що споконвічно саджали її на Лівобережжі та, насамперед, у Харківській і Полтавській губерніях, а з 1742 р. почали вирощувати і в Подільській, Волинській та Київській.
Вільне економічне товариство у 1765 р. розіслало всім губернаторам анкети з питаннями про стан сільськогосподарського виробництва. В анкеті, що надійшла від Київської губернії, повідомлялося, що у Києві картопля з’явилася раніше, ніж її надіслали з Петербурга, і кияни бульбу вирощують на городах. Називали її там по-різному – земляні яблука, тортофель, потетеси.
Значного розвитку набуло картоплярство в Україні на початку XX ст. У 1906-1910 рр. усе більше почали займатися як продовольчою, так і кормовою картоплею в поміщицьких маєтках і в деяких селянських господарствах. 
На початку XX ст. збільшилася кількість заводів із переробки картоплі на крохмаль. Сортовим посівам бульби не надавали особливого значення й використовували в основному різні місцеві сорти.

Картопля – сільськогосподарська культура, яку в народі називають «другим хлібом», є однією із найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур. Сьогодні ж ми не можемо уявити свій раціон без страв із бульби: легкі закуски, салати, супи, другі страви. У картоплі міститься майже весь комплекс вітаміну В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, фолієва і нікотинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор – вітамін U. Завдяки великому вмісту аскорбінової кислоти та вітаміну С вона є помічною при багатьох хворобах. Приміром, картопляна вода (ред. – рідина, яка залишилася після варіння неочищеної (в лушпині) картоплі) допомагає виводити з організму шлаки, звільняючи стінки кишечнику від слизу й осаду. 
Підготувала Анна КРАВЕЦЬ
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА