Родова назва Hypericum утворена від двох грецьких слів: «hypo» – під і «ereike» – верес; виходить – «який росте під вересом» або «схожий на верес». Назва perforatum – перфорований або продірявлений – рослина отримала через дрібні прозорі залозки, розсипані на всій листовій пластині.

Квітки, розім’яті у пальцях, забарвлюють їх у фіолетовий колір. Смак рослини терпкий, запах бальзамовий, ніжний, особливий. Цвіте з червня і до кінця літа. Квітки жовті. Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, полях, серед чагарників.
Звіробій має 9 видів. Всі вони використовуються у народній медицині і лише один звіробій звичайний – у науковій. Потребує подальшого вивчення.
Трава звіробою звичайного містить дубильні речовини (близько 10-12%), ефірну олію, каротин (до 55 мг), антоціани, рутин, аскорбінову та нікотинову кислоти, кверценит, цериловий спирт, сапоніни, холін, фітонциди та антибіотики, чим пояснюється широкий спектр лікувальних властивостей рослини.
Звіробій здебільшого застосовують при хворобах травного каналу. Наявний у рослині гіперицин є каталізатором внутрішньоклітинних реакцій та регулятором життєвих процесів в організмі. Препарати звіробою ефективні при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені, нічному нетриманні сечі у дітей. Звіробій успішно використовують при лікуванні ниркокам’яної хвороби.
У народній медицині звіробій широко використовують при різних запальних процесах, туберкульозі легень із кровохарканням, захворюваннях печінки, геморої, поліартриті, радикулоневриті, подагрі, хворобах статевих органів у жінок, фурункулах і т. д.
Відомі не лише в Україні рівненські травники батько й син М. Носаль і І. Носаль у своїх книгах відзначають, що звіробій – найголовніша лікарська рослина з усіх нам відомих. Щодо її терапевтичної «сили», вони порівнюють його із суницею, з тією тільки відмінністю, що суничний сезон триває 3-4 тижні (сезон ягід) і, будучи висушеною, суниця в основному втрачає свої властивості. А звіробій і свіжий, і сушений – завжди ефективний. У нашій флорі, вважають травники, немає рослини, схожої на звіробій у цьому сенсі.
Люди називають його «травою від 99 хвороб». І справді: якщо складається суміш проти будь-якої недуги, то як всередину, так і зовнішньо, без звіробою не обходиться.
Як без борошна неможливо спекти хліб, так і без звіробою неможливо лікувати багато хвороб. Але є й зворотній бік медалі. При довготривалому використанні звіробою внутрішньо виникають певні статеві проблеми у чоловіків. Наголошую: у чоловіків! Висновок серйозний: чай звіробою не такий невинний, як здається.
Сама назва рослини – «звіробій» – дуже гучна і не для всіх зрозуміла. Кажуть, що вона пішла від казахського «джерабай», що перекладається «цілитель ран». В іншому випадку – через здатність звіробою викликати захворювання овець. Причому хворіли не всі тварини, в кормі яких був звіробій, а тільки білі або барвисті і лише у світлий сонячний день. На голові в таких тварин утворюються пухлини, які розростаються у виразки. При сильних отруєннях тварина може загинути. Але варто хворій вівці зайти у тінь – через деякий час усі ознаки хвороби зникають! Як вияснилося, деякі речовини – гіперицин та інші конденсовані антраценутворюючі глікозиди – підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетових променів.
Раніше звіробій вважали чудодійною ро­слиною. У солом’яні матраци дітям обов’яз­ково клали богородську траву, щоб ті бачили солодкі сни, і звіробій, щоб запах цієї рослини захищав дитину від ляку уві сні. Люди вважали, що звіробій відганяє нечисту силу, хвороби і охороняє від нападів диких звірів. Можливо, від цього пішла така дивна назва – звіробій.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора
та Ганни Снітко