Волинський обласний центр зайнятості – структура, яка тримає руку на пульсі тих, кому потрібна допомога. І йдеться тут не тільки про людей, які шукають роботу.  Сьогодні розмовляємо із директором ВОЦЗ Раїсою КУЧМУК – людиною небайдужою, неймовірно креативною та сповненою ідей, аби дізнатися про те, чим живе служба зайнятості у цей непростий для країни час. 

– Раїсо Євгенівно, працівники служби зайнятості  шукають способи подолання тих загроз та викликів, які ставить перед нами реальність. Що болить найбільше? 
– На жаль, доводиться говорити не про природні ризики, що завжди притаманні ринку праці, а зовнішні, які принесла нам війна, агресор, довготривала невизначена ситуація на Сході. Проводимо спостереження, дослідження над ринком праці. Намагаємося відстежувати всі аспекти життя: і морального, й економічно... Врахувати все це в роботі і хоч трохи скоригувати, спрогнозувати і пом’якшити ту ситуацію, що склалася. Нині більшість ризиків пов’язані з людяністю. А тут уже потрібна наша спільна робота. 
– Напевно, службі зайнятості зараз доводиться не тільки долучати працівників із пошуку вакансій, а й психологів? Адже ситуація в суспільстві досить напружена. 
– Наразі ризик і виклик полягає в тому, що гинуть люди. Готуючись до зустрічі, я мала цифру: 87 загиблих із Волині…  Але вже сьогодні ситуація інша, а завтра буде ще інша. Це ті, кого вже не повернеш. Але є ті, які прийдуть додому зі зболеними душами, надломані війною психологічно. 
Не можна забуватий й про переселенців зі Сходу України. Це понад 3 тисячі осіб, які вимушено переїхали в нашу область. Їм теж потрібна допомога. І тут уже йдеться не тільки про матеріальні чи побутові аспекти... 
Ті, хто повернулися з війни, ті, хто не дочекалися своїх чоловіків, хто вимушено покинули свої домівки, мають психологічну травму, втратили позицію духовної рівноваги. Посттравматичний, поствійськовий синдром буде тривати довго... Тільки природа допоможе його подолати.  І Волинь для цього – благодатна земля. 36% нашої території займають ліси. А скільки маємо озер, річок, неймовірних місць для відпочинку, зцілення, для бізнес-ідей, які неодмінно дадуть свої плоди. 
– Дійсно, природа лікує як ніхто інший. У всі часи саме природа давала можливість і вижити, і подолати депресію, і зцілитися.  Та й реформи спонукають до більшої активності сільського населення. Напевно, на Волині, у глибинці, саме лісівничі та робітничі професії найбільш затребувані?
– Так. Офіційно у галузі лісового господарства Волині працює 1100 осіб. Підозрюю, що неактивним залишається великий пласт бізнес-ідей у лісовій господарці. Маю на увазі індивідуальну діяльність. Не хотілося б, аби монополія в лісовому секторі призвела до лиха, як-от у сфері енергетичних ресурсів, інформаційному просторі. Відтак, думаю, буде доцільно в «ЛВ» започаткувати такі рубрики: «Зцілення зайнятістю і природою» та «Моя професія». 
– «Лісовий вісник» завжди готовий до співпраці і у висвітленні тем, і наданні потрібної інформації.
– Думаю, шанувальники журналу – небайдужі лісові господарники, які цінують вплив природи на людину. Маємо спільно шукати ідеї. Проситиму читачів називати потенційні місця для створення робочих місць, відкриття підприємницької діяльності, щоб журналісти видання, працівники служби зайнятості змогли фахово опрацювати цю інформацію задля подальшої популяризації серед незайнятих громадян.
Зараз відбувається децентралізація влади.  Сільські ради мають самі працювати над підприємницькими проектами, ставати менеджерами території. Спільними зусиллями шукатимемо і рекламуватимемо цікаві волинські краєвиди, благодатні місця, які можуть зцілити душу і дати відпочинок тілу. Людина – теж частина природи, і це треба неодмінно враховувати. 
Навіть якщо ми допоможемо одній родині стабілізувати свій психологічний стан, ми вважатимемо це досягненням. Бо зцілившись, вона врятує інших. Не менш важливо, що ми спільно орієнтуватимемося на зайнятість. На те, де можна знайти роботу. На створення бізнес-ідей та їх втілення.  А відтак – на розвиток, добробут і впевненість у завтрашньому дні. 
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО
Фото з архіву ВОЦЗ