Цього року в есперантистів з України важлива дата. Ось уже 25 років, як існує Українська Есперанто Асоціація (УкрЕА), заснована 22 травня 1989 р. у Полтаві. Перший і нинішній її президент Євген Ковтонюк у 1990 р. у Гавані представив УкрЕА на Всесвітньому конгресі есперантистів. Подія відбувалася на Кубі у присутності Фіделя Кастро.

Нині за плечима УкрЕА – молодої та повної сил, амбіцій її учасників – чималий досвід у сфері свого розвитку, а від напрацювань українських есперантистів виникає почуття гордості та захоплення глибинним пластом нашої культури, традицій, колориту. Так, свій ювілей представники УкрЕА вирішили об’єднати зі знаменною датою – 200-річчям від дня народження Тараса Шевченка, видавши у світ найбільш масштабну збірку перекладів на есперанто поетичних та прозових творів Великого Кобзаря. Книга також містить статті про життя та творчість поета, написані мовою есперанто і надруковані в есперантських часописах різних періодів.
– Протягом 25 років збирали інформацію про Кобзаря. З різних світових джерел шукали згадки, переклади творів поета, критичні статті, автори яких є навіть з Англії, – зазначає упорядник збірки, вчитель-філолог, а нині пенсіонер Володимир Пацюрко. – Щоправда, ми вже мали на руках нашу саморобну книжку «Думи мої, думи мої», на основі якої і видали цю збірку.
Нещодавно в обласному центрі Волині есперантисти з різних куточків України (Київ, Івано-Франківськ, Луцьк) на чолі з президентом УкрЕА, талановитим фотографом Євгеном Ковтонюком зібралися на конференції – презентації нового видання. Дійство передбачало ще безліч цікавих відкриттів і… подарунків. Один із них прозвучав із уст Євгена Ковтонюка, котрий наголосив на бажанні відвідати особливу мальовничу Волинь.
Загалом міжнародна універсальна мова есперанто дає чудову можливість подорожувати світом без зайвих труднощів. Створена на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики, має просту, чітко нормалізовану граматику.
За словами бухгалтера з Івано-Франківська Віктора Ясковця, для розуміння один одного сама мова не настільки важлива. Адже часто трапляється: говоримо однією мовою, та не розуміємо. Кожен чує те, що хоче чути, а не свого сусіда – всяке буває.
– Мова есперанто і створена для того, щоб люди з різних куточків світу прагнули не тільки чути один одного, але й розуміти, – підкреслює Віктор Ясковець.
– Навчаючись у школі, не мав нахилу та бажання вивчати іноземні мови, – каже землевпорядник, а нині пенсіонер Ігор Друль із Луцька. – У молодому віці випадково зацікавився мовою есперанто. Легко вивчив її сам. Зрозумів, що на її основі без проблем опаную інші мови. Так освоїв іспанську, чеську, польську. Їздив до Польщі, Болгарії, Чехії. Володіючи есперанто, не важко порозумітися з іноземцями, орієнтуватися в чужій країні.
До речі, серед напрацювань Ігоря Друля – збірка прислів’їв «Мовні золотники. Прислів’я та приказки мовами українською та есперанто».
Завдяки видавничій діяльності українські есперантисти розкривають світу чималий пласт нашої культури. Приміром, у 2008 р. завдяки членам УкрЕА вийшла збірка творів Івана Франка – теж мовою есперанто. Володимир Пацюрко у співавторстві з Євгеном Ковтонюком видали есперантсько-український словник.
Варто згадати збірник статей українською та мовою есперанто «Благодійний фонд ім. Василя Єрошенка «Есперо». Український письменник Василь Єрошенко вільно володів 12 мовами.
– Звернімо увагу, що у чотирирічному віці Василь назавжди втратив зір, – підкреслює письменник та сценарист Владислав Таранюк. – Це не завадило йому подорожувати різними країнами, вивчаючи місцеві мови. Бував у Англії, Китаї, Японії, країнах Середньої Азії. Свого часу викладав есперанто у Токійському та Пекінському університетах.
– Він умів бачити світ так, як навіть зрячі не бачать, – акцентує Євген Ковтонюк. – А російський письменник Борис Акунін із захопленням ділився, мовляв, Єрошенко для нього – це ідеал ставлення до життя…    
Під час конференції пан Євген демонструє квітневий номер есперантського журналу «Monato» (виходить у Бельгії та Люксембурзі). На обкладинці – фото з подій на Майдані. Одна з центральних статей номера – «В Україні впала остання крапля», де автор Євген Ковтонюк висвітлює реальну картину Євромайдану, а не ту, яку подавали на той час ЗМІ.
– З допомогою ще одного есперантського інструмента – журналу «Monato» – ми маємо можливість говорити про Україну світові, без спотворень та вигадок, – додає президент Української Есперанто Асоціації пан Євген.
P.S. Принагідно Євген Ковтонюк подарував редакції «Лісового вісника» унікальний альманах з ілюстраціями неймовірних кримських пейзажів. Незважаючи на теперішню політичну ситуацію, Крим залишається у наших серцях.

Альманах містить роботи художника, котрий пише під водою, – Олександра Бєлозора та фотохудожника Євгена Ковтонюка.
У вересні 2013-го у приміщенні Чорноморського історико-краєзнавчого музею тривала виставка «Split-кадр: живопис і фото», котра відобразила не лише різноманіття водної стихії, але й взаємозв’язок різних поглядів на одне й те ж явище природи. Для глядачів представили 11 картин Олександра Бєлозора, написаних під водою у Червоному і Чорному морях (зокрема і на Тарханкуті), а також 15 фоторобіт Євгена Ковтонюка, де закарбовані чарівні кадри Тарханкуту, Грузії, Бразилії, Аргентини, Ісландії, Гренландії, Зімбабве.

Тетяна САСЮК
Фото автора