Давньогрецькі вчені Гіппократ і Гален вважали, що їзда верхи (біг, піші прогулянки) є чудовою гімнастикою, яка ідеально зміцнює тіло людини…

Їзда на коні є чудовим способом зняти стрес і втому, віддалитися від повсякденних проблем і турбот, а також поліпшити фізичну форму. Крім того, це можливість побути на природі (під час польових мандрівок чи прогулянок), а іноді й знайти нових друзів (особливо в кінних походах). Верхова їзда покращує поставу, позитивно впливає на нервову систему, поліпшує роботу серцевого м’яза. Та найголовніше – людина отримує від спілкування й контакту з конем позитивний емоційний заряд.

Про це та багато іншого спілкувалися з колегою по перу, засновницею тренінгової компанії «Guru center» Іреною Слутою. Коні посідають вагоме місце у житті рівненчанки. 
Ірена Слута (на фото) розповідає, що активно займається верховою їздою вже близько півроку у кінноспортивному клубі «Патріот». Він розмістився у с. Козлин Рівненської обл. Ініціатором такого захоплення стала чотирирічна донечка Аліса.
– Мама завжди у першу чергу думає про свою малечу, десь іноді шкодуючи для себе часу, простору, – каже співрозмовниця. – Спочатку я водила доцю на заняття, будучи просто спостерігачем. Згодом і сама долучилася до тренувань.
Старт у цьому виді спорту виявився у трирічної (на той час) Аліси досить продуктивним. Молода мама зізнається, що донечка вже брала участь в аматорських виступах, на яких вона була наймолодшою. Судді всеукраїнського та міжнародного рангу оцінювали рівень підготовки представників школи, що займаються при клубі, а також аматорів.
– Вони були приємно здивовані хорошими результатами Алісиного виступу, – веде далі співрозмовниця. – Адже це швидше виняток, ніж звичне явище, коли дитина з тримісячною підготовкою так впевнено поводить себе на коні. Тварина також слухалася маленького вершника, виконуючи потрібні команди. Звісно, діти значно легше і швидше вчаться будь-чому, адже у них ще немає різного роду упереджень, страхів, зайвих установок. Однак не варто забувати про такий важливий чинник, як талант, хист.
До речі, з репортажних фото, які робила Ірена на цих змаганнях, згодом організували виставку світлин, що досі прикрашають приміщення «Патріота»…
– Коли я теж долучилася до занять верховою їздою, думала, що складнощів не виникне, оскільки займаюся йогою і маю більш-менш підготовлене тіло, – продовжує Ірена. – Виявилося, що для їзди на коні використовується зовсім інша група м’язів. Приміром, у йозі робиш акцент на тому, щоб прокрутити таз всередину, знімаючи навантаження з поясниці. Коли сідаєш на коня, таз має відходити назад, спина – прогинатися, і при цьому вона повинна перебувати у розслабленому стані.
З приводу користі їзди верхи Ірена Слута звернула увагу на психологічний аспект. Так, розвивається глибока усвідомленість взаємопов’язаних процесів, які відбуваються під час тренування. Концентрація уваги активізує вміння помічати деталі. А коли перебуваєш у сідлі, важливим є відчуття єдності з конем, ніби ви – одне ціле. Часто трапляється: людина правильно виконує усі вказівки тренера, все начебто виходить, але водночас – щось не так. А все через те, що немає зв’язку з твариною. Вершник, так би мовити, не йде на душевний контакт із підопічним, тому кінь не завжди піддається. А варто перейматися характером і настроєм гривастого, відчувати його темп і хвилю.

– Сідаючи на коня, я ніби зливаюся з ним, стаючи єдиною гармонійною структурою, – підкреслює співрозмовниця. – Спочатку дивувалася, коли при зміні напряму руху не робила жодних видимих вказівок тварині, а просто думала про це – і мій підопічний спокійно виконував! Згодом тренер із посмішкою заспокоїла, мовляв, так і має бути.
Взаєморозуміння й довіра – вагомі фактори успішної комунікації не тільки з людьми. Спілкуватися з кіньми та й з усіма тваринами теж необхідно, адже все живе потребує уваги і любові!
Для спортсмена важливим є вміння «співпрацювати» з різними скакунами, знаходячи до кожного підхід. Оскільки кожен, як і ми, люди, має свій характер, темп, структуру тіла.
– Коли була підготовлена, щоб пускати коня риссю, мені запропонували гонорову Полтавку (українська верхова порода, – авт.), попередивши: ця тварина – з характером, нікого не слухається; може скинути вершника, – посміхається Ірена. – Однак ми відразу подружилися, тепер співпрацювати з Полтавкою мені найкомфортніше.
Є коні, спеціальне призначення яких – займатися з дітками, хворими на ДЦП. Для цього обирають уже старшого скакуна, котрого (якщо взагалі можна так сказати) менше шкода. Відтак через три-чотири роки лікувальної роботи з дітьми кінь помирає... Тварина всю негативну енергію здатна перебирати на себе.
Під час розмови з Іреною перенеслися на кілька років назад – у 2005-й.
Одного разу співрозмовниця перебувала з журналістським завданням на хуторі Буда, що на Черкащині. Селище унікальне тим, що розташоване на території урочища Холодний Яр, і тут росте відомий тисячолітній дуб Максима Залізняка. Там Ірена познайомилася з особливою сім’єю Письмаків.
Свого часу вони переїхали на хутір, збудували дім. Згодом навколо їхнього помешкання почало формуватися екопоселення так званих старовірів, котрі бачать сенс у тісному зв’язку з природою: жити ближче до землі, вирощувати самотужки продукти харчування. Проте повністю від благ цивілізації вони все ж не відмовляються. На момент відвідин Іреною цього екопоселення там вже було 22 двори.
Однак без грошей – нікуди. Тому для заробітку голова сімейства Письмаків Сергій завів у господарстві коней. Час від часу виїжджав в урочище, де були туристи, і катав їх верхи.
В екопоселенні у цієї сім’ї народився хлопчик, якому лікарі ставили діагноз – синдром Дауна. Батькам пропонували безліч варіантів лікування. Але вони відмовилися. Натомість активно займалися з дитиною їздою верхи.
– Коли я приїхала до сім’ї Письмаків робити матеріал про цей унікальний випадок, виявилося, що хлопчик фактично здоровий, – розповідає Ірена. – А все – завдяки коням! Ця ситуація дуже вразила мене, вона наче стала каталізатором у втіленні ідей для нового тренінгу.
Так, у співпраці з лікарем-кардіологом вищої категорії Андрієм Сисецьким Ірена Слута організувала захід, котрий вдало поєднав різні лікувальні способи. До слова, Андрій Сисецький також займається лікуванням людей, хворих на шизофренію.
– Свого часу він розробив систему креативної реабілітації хворих на ішемію та шизофренією на основі арт-терапії, яка змогла повністю відновити не одного пацієнта без використання медичних засобів, – каже співрозмовниця.
Арт-терапія є порівняно новим методом психотерапії – терапія за допомогою різних видів мистецтва, які проводять у лікарнях. Ефективність застосування мистецтва в контексті лікування ґрунтується на тому, що цей метод дозволяє експериментувати з почуттями, емоціями пацієнта, досліджувати і виражати їх на символічному рівні.
Дізнавшись про таку діяльність лікаря, Ірена Слута запропонувала провести експериментальний тренінг, у процесі якого задіяли арт-терапію та… іпотерапію.
– Протягом п’яти днів, крім різноманітних методик лікаря-кардіолога, учасники заходу також їздили на конях, спілкувалися з ними, малювали цих тварин, – пояснює співрозмовниця. – Пригадую, наскільки Андрій Сисецький був вражений, що його методологія, ще й із використанням коней, стала більш ефективною. Адже комплексним підходом і за короткий час відбулась інтенсифікація розвитку учасників, зникли посттравматичні синдроми. Перебування в оточенні природи допомагало відновити психоемоційну рівновагу, вирівняти порушені біоритми.
Виявилося, що коні відкрили нові засоби та можливості лікування, розширивши сферу реабілітаційних заходів. Тому різного роду тренінги на цьому етапі не завершилися, навпаки – дали початок для подальших корисних звершень.

Тетяна САСЮК
Фото з архіву Ірени СЛУТОЇ