З давніх-давен побутувала думка, нібито бурштин наділений магічною силою. Стародавні греки та римляни вірили, що він здатен оберігати людину від чаклунства і хвороб. Тримали його у кишенях або використовували як прикрасу. 
Загадкові властивості бурштину пояснюються його здатністю електризуватися. Якщо шматок цього каменю інтенсивно потерти, з’являється електричний заряд, що дозволяє бурштину притягувати легкі предмети, наприклад, шматочки паперу. До речі, греки називали янтар «електроном». Звідси й з’явилося слово «електрика»…  

Масштабними покладами бурштину відома Рівненщина. Не так давно, влітку 2010-го, у Рівному відкрили Музей бурштину – у Будинку вчених (останній є пам’яткою архітектури початку XX ст.). Дві просторі кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на території Рівненської області, особливі витвори мистецтва на основі сонячного каменю, а також одяг та взуття, прикрашені цим «золотом».
– Наш поліський бурштин цінується у всьому світі, – каже молодший науковий співробітник Музею бурштину Наталія Матюхіна. – А все – завдяки величезній кольоровій гамі. Так, палітра нашого бурштину налічує близько двохсот кольорів та відтінків: від традиційних жовтогарячих – до синюватих, зеленуватих і навіть білих, чорних тонів. 
Цікаво, що в давні часи майже на рівні зі сріблом та золотом цінували бурштин у Латвії. Коштовним вважався напівпрозорий молочно-білий камінь із зеленуватим відтінком. А жителі Причорномор’я використовували янтар як грошову одиницю.
– Свого часу бурштин застосовували з практичною ціллю, – продовжує Наталія Матюхіна. – Наприклад, раніше, до вісімдесятих років минулого століття, місцеве населення Полісся підкидало в піч сонячні камінці, опалюючи таким чином будівлі. Недаремно в перекладі з німецької слово «янтар» означає – камінь, що горить.   
Бурштином прикрашали себе жінки всіх часів і народів. Вони вірили, що янтар не лише добре відтінює красу шкіри, але і робить її чистою і здоровою. Згідно з древнім слов’янським повір’ям, бурштин – камінь здоров’я і краси.
Заходимо до другої кімнати виставкової зали. Розкіш сонячного каменю буквально осяює приміщення. Перед нами – ескізи жінок доби палеоліту, скіфів та часів Київської Русі, на яких красуються бурштинові аксесуари. 
У колекції музею представлено роботи переважно рівненських майстрів. За словами Наталії Матюхіної, поліський янтар залягає під землею, тому він досить легко піддається обробці, є м’яким і придатним для різьби. 
Творіння, фантазія й таланти людини – безмежні. За склом виблискують різноманітні глиняні, шкіряні, дерев’яні, металеві вироби, у які по-різному вмонтований янтар. Де-не-де використовується нова технологія бурштинової мозаїки.
Уявіть собі, навіть офісне приладдя та флешки придумали робити із сонячного каменю! Що тут скажеш – вишуканий носій інформації…
Особливу увагу привертають картини й ікони, виготовлені за технологією висипання бурштиновою крихтою. Як пояснює пані Наталія, основоположницею цього методу є рівненська майстриня Ольга Баранова. Однією з цінних робіт музею є її витвір під назвою «Янгол рідного краю», зроблений із допомогою різьби по дереву та бурштину. Свого часу робота виставлялася на кількох престижних показах у Києві. 
У музеї присутній цінний зразок бурштину, вага якого – 985 г. Особливий він через те, що смола загусала всередині стовбура дерева. Наталія Матюхіна пояснює, що темний колір каменю свідчить про велику концентрацію у ньому бурштинової кислоти. 
Діапазон дії кислоти дуже широкий. Вона стимулює нервову систему, зміцнює діяльність нирок і кишечника; її застосовують як антистресовий, протизапальний і антитоксичний засіб. Бурштинову кислоту використовують для лікування різного роду анемій, гострих радикулітів, серцево-судинних захворювань.
– Сонячний камінь широко застосовують у косметичній, фармацевтичній галузях, – веде далі пані Наталія. – Наприклад, людям, які мають проблеми зі щитовидною залозою, рекомендують носити намисто з необробленого бурштину. Також носіння прикрас із сонячного каменю сприяє покращенню кров’яного тиску. 
Про лікувальні властивості янтарю писав іще Ібн Сіна в 1019 р. Він називав бурштин ліками від багатьох хвороб і недомагань: від кровохаркання, болю в шлунку і животі, від лихоманки. Ібн Сіна акцентував, що сонячний камінь сприяє загоєнню тріщин на ногах, а також може оздоровлювати худобу.
Лікувалися колись ефективно і за допомогою… бурштинівки. Мені демонструють кілька пляшок з рідиною світло-солом’яного відтінку.
– Старожили Полісся зберегли до наших днів рецепти настоянки на бурштині, – пояснює пані Наталія. – Для її приготування дрібні шматочки бурштину заливають спиртом, настоюючи у темному місці протягом двох тижнів. Коли напій набуває частково бурого кольору, значить – виділилася бурштинова кислота, що позитивно впливає на імунітет людини. З лікувальними цілями колись прийнято було вживати по одній столовій ложці бурштинівки зранку натщесерце.    
До речі, янтар використовують у лакофарбовій промисловості. Лак, зроблений на основі бурштинової кислоти, вважається найбільш якісним.   У музеї представлена ексклюзивна шахова дошка – «В джазі – лише комахи» – неповторні вироби з янтарю та бивнів мамонта…
Серед янтарних експонатів виблискує символ всеукраїнського конкурсу краси – «Бурштинова корона України» – виріб зі срібла та сонячного каменю.
Тетяна МИЗНІКОВА
Фото автора