«Ах, пані, скільки сонця у вас!» – ці слова з поезії Олександра Олеся спадають на думку після знайомства з Оксаною Должко та  її лялечками. Кожен виріб, як і сама майстриня, випромінюють стільки сонця, позитиву й тепла!

Відроджувати національну традицію виготовлення іграшок Оксана Вікторівна розпочала після народження донечки.
– Хотілося, щоб дитина підростала в оточенні красивого і доброго, – каже співрозмовниця.
Але інтерес до давнього народного мистецтва виник в Оксани ще в дитинстві – пробудила його бабуся, котра змалку розповідала внучці про те, якими були ляльки раніше, і, змотуючи хустину, показувала, як приблизно виглядали мотанки.
Волинська майстриня виховувалася у творчій атмосфері. Не тільки бабусині уроки вишивки, в’язання та шиття, а й приклад батька – різьбяра по дереву – викликали у дівчини бажання творити прекрасне й дарувати радість іншим.
– Моїм першим виробом, – розповідає Оксана Вікторівна, – був дерев’яний Ангел, виготовлений із допомогою сокири, ножа і різців. Після використання таких інструментів мала поранені руки. Але незважаючи на це, відчувала надзвичайне задоволення. Мені тоді було шістнадцять.
Створенням іграшок Оксана Должко займається близько п’яти років. У колекції дитячих забавок, що належать її рукам, найбільше ляльок-мотанок, є в ній також текстильні й валяні іграшки. Кожна лялька, народжена волинською умілицею, має ім’я. Їх для текстильних лялечок Оксані допомагає підбирати донька – позитивні і життєдайні назви мотанок найчастіше залежать від символіки, яку вони несуть. Так, Берегиня символізує хранительку домашнього вогнища, жінку-матір і матір-природу, її одяг оздоблений вишивкою із зображенням дерева життя. Ляльки не тільки своїм виглядом, але й іменами дарують позитив і нагадують про найважливіші цінності, які ми, на жаль, часто розгублюємо на суєтних дорогах життя…
Так, Світана і Ярослава зігрівають сонячним теплом і світлом, Квітана й Даролюба обдаровують вітаїстичною енергією квітів та любові, Ладислава нагадує про гармонію світового ладу, допомагає повернути втрачену душевну рівновагу, Додола – дівчина-слов’янка, що виконує танець дощу, символізує вічну молодість душі, несе в собі чарівний дух лісу, наповненого свіжістю й прохолодою, гармонію зелених лугів. Викликає зацікавлення композиція Нерозлучники, котра являє собою пару молодят,  руки яких, з’єднані весільним рушником, утворюють одну лінію. Оксана Должко повідомляє, що при виготовленні наречених робиться для них одна спільна рука, що є символом міцного сімейного союзу, любові й вірності.
Ляльки волинської майстрині виглядають природно і гармонійно ще й тому, що для їх створення жінка використовує натуральні матеріали – домоткане полотно з бабусиної скрині, льон та шерсть. Прикраси з бісеру, вишивка та плетені ажурні елементи, котрі оздоблюють одяг мотанок – справа рук Оксани Вікторівни.
Багато цікавого розповіла співрозмовниця про сам процес виробництва іграшок. Виявляється, для виготовлення мотанки не потрібно жодних інструментів. Почувши це, я з певною недовірою подумала: «А хіба волосся не пришивається?». Випереджаючи моє запитання, Оксана каже, що голову проколювати не можна, тому коси також примотуються. Крім того, нитку слід мотати за рухом сонця, тобто за годинниковою стрілкою.
Для виготовлення однієї ляльки Оксана Вікторівна витрачає від кількох днів до кількох тижнів.
– Інколи, – зізнається вона, – більше часу займає підбір матеріалу.
Майстриня поділилася своїми планами на майбутнє. Вона мріє створити ляльку Веснянку. Для цього їй потрібно мати спеціальний матеріал – фоамевіан, котрий під впливом теплоти рук набуває відповідних форм, і з нього можна робити дивовижні квіти. Оксана вже замовила потрібну сировину і вірить, що в майбутньому реалізує свої творчі задуми.
На завершення розмови майстриня бажає читачам «Лісового вісника» побільше позитиву і гармонії в житті, а також уміння бачити прекрасне в простих речах, котрі оточують нас. Оксана вважає, що нам усім в сучасному світі суцільної біганини бракує барвистих моментів, квітковості і можливості просто зупинитися й поглянути на все навкруги зблизька, без поспіху.

Вікторія ОСТАПЧУК