Традиційна метушня вечірнього міста. Робота, ділові справи завершуються. На обличчях у перехожих – здебільшого втома, погаслий блиск очей, мало усмішок. Раптом у цьому натовпі колега смикає мене за руку, звертаючи вбік. Бачу дивовижу, зовсім не характерну для нашого населеного пункту. 

Високий статний чоловік упевнено веде своїх друзів – бернських зенненхундів. Небайдужі, або ті, що уміють бачити дива, підходять до господаря собак. Позитивна енергетика цих істот притягує. Наша допитливість теж бере гору над буденністю.
Як дізналися згодом, в обласному центрі Волині є унікальний молодий розплідник під назвою «AlexBerns», де розводять бернських зенненхундів. У перекладі з німецької назва цієї породи дослівно означає пастуша собака з Берна. Її ще називають бернською вівчаркою – гірська порода, що походить від швейцарського кантону Берн. Свого часу бернських зенненхундів утримували такі відомі постаті, як французький кардинал Рішельє, його наступник – Мазаріні, королева Франції Анна Австрійська.    
– Порода особлива тим, що у ній відчутно гармонію. Карі очі наповнені добротою. У ній немає агресії, яка притаманна більшості собак, – каже власник розплідника «AlexBerns» Олександр Червінський.  
У співрозмовника – цікава історія знайомства з теперішніми улюбленцями. А почалося з того, що у 1986-му мама купила для сина чеський атлас собачих порід за… 10 карбованців (великі гроші на той час!). Зі сторінок товстого атласу найбільше привертав увагу хлопця саме бернський зенненхунд. Тоді бажання мати такого красеня не могло втілитися в реальність: через відсутність породи у Радянському Союзі (їх завезли у Росію лише у 1991 р.). І, звісно, кошти: ціну за бернського зенненхунда можна було умовно прирівняти з вартістю «Волги».
У 38-річному віці Олександр реалізовує дитячу мрію, придбавши у Харкові розкішну триколірну улюбленицю Ельбу, яка нині має звання кращого представника породи, а ще вона – чемпіонка України. Наступну собаку – Дашу – придбав у Словаччині. Ця юна чемпіонка України народила двох щенят.

– Один із них недавно виграв на виставці собак у Канаді. Ця звістка розчулила мене до сліз, – ділиться враженнями Олександр Червінський. – Моя мета – зробити все можливе, щоб розплідник «AlexBerns» став одним із кращих у світі, а при згадці породи бернського зенненхунда у людей відразу ж виникала асоціація з Україною. Оскільки під час виставок у країнах Європи та США зіштовхнувся з неприємним фактом: Україна світові невідома.
Однак, як кажуть, хто прагне, той і результат має. Порівняно за короткий проміжок часу про собак Олександра Червінського стали запитувати люди з різних куточків світу. А все через те, що поняття якості і чистокровності породи для співрозмовника – не порожній звук. Приміром, у розпліднику є самець Алекс, батько якого у 2010 році переміг на найбільшій виставці світу у Вестмінстері (США), де собак змагається більше, ніж на чемпіонаті світу.
Що ж сказати за регіональні змагання?.. Ось нещодавно в обласному центрі Волині відбулася всеукраїнська виставка собак різних порід, на якій бернські зенненхунди Олександра Червінського здобули… аж 5 кубків. 
Загалом протягом 3-річного існування розплідника триколірні вихованці Олександра брали участь у виставках, які відбувалися в Україні, Білорусі, Словаччині, Швейцарії, Угорщині, Польщі.
– На змаганнях суддя оцінює представлення собаки, його родовід, зовнішній вигляд… Це особливий процес, який може тривати до 6 годин! – з азартом в очах підкреслює співрозмовник. – Зате коли побуваєш на подібних заходах – стільки позитивних емоцій та вражень. Ви тільки уявіть: ніби опинилися на дійстві, де вас оточують представники з різних країн і… багато-багато цих триколірних красенів!          
До речі, цікавий факт: зі слів Олександра, у Європі немає бродячих собак. Там усі ці домашні улюбленці забезпечені комфортним життям. Тобто у кожного пса є необхідні щеплення, а також чіп. Тому загубитися чи зникнути безвісти він просто не може. У європейців поняття гуманного ставлення до тварин, зокрема собак, – не порожній звук, а очевидна дійсність. Невже може бути інакше?!. 
Нині у розпліднику – 12 чудових представників цієї породи. Нащадки, народжені від собак, мешканців «AlexBerns», є у Києві, Львові, Дніпропетровську, Канаді, Санкт-Петербурзі, Волгограді, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі. 
Олександр Червінський годує своїх вихованців канадським кормом, який містить усі необхідні компоненти для ідеального життєзабезпечення організму. Здоровий спосіб харчування передбачає 600 грамів цієї їжі на одну дорослу особину: 300 – вранці і 300 – ввечері. Вага дорослих хлопчиків бернів коливається від 50 до 56 кг, дівчаток – 42-50 кг. Живуть вони в середньому близько 10 років. 
– Усі хочуть любові та ласки, – з ніжністю в голосі зазначає співрозмовник. – Зранку приходжу до них вітатися – і дванадцять чарівних істот лізуть до мене цілуватися. Якщо заглибитися в сутність, бернські зенненхунди не є собаками. Те, що вони ходять на чотирьох ногах (власне не лапи, а ноги, – авт.), ще нічого не означає. На мою думку, ці істоти схожі на людей. Наприклад, німецька вівчарка очікує, що накаже їй робити господар. А зенненхунд не команди чекає. Він – повноцінний друг. Люблю разом із ними йти в поле на зустріч зі світанком. Буває, сядемо на землі, а я їм розповідаю, як Бог створив землю і всі чудеса природи. Вони уважно слухають. В очах – розуміння та спокій.       
На думку співрозмовника, реакція перехожих на бернських зенненхундів є показником наявної людяності. Що маємо на увазі? За словами Олександра, якщо людина проходить повз цих чудових Божих створінь з відстороненим, ніби порожнім виразом обличчя, значить вона не спроможна бачити істинну красу і позитив.

– У Бога, Справжнього Художника, – всі творіння гармонійні, – підкреслює Олександр Червінський. – Погляньте, які дива нас оточують! Цей схід сонця, мрійливий захід, проникливий туман, яскраві зірки. Скільки благодаті й гармонії у коня, оленя, косулі, а також у бернських зенненхундів…
На завершення приємної розмови гладжу кокетливу красуню Жозефіну. Гарне вбрання обрала собі ця юна панянка – з білим забарвленням кінцівок, неначе рукавички одягнула. Спостерігаю за її поглядом. У ньому – безмежність спокою та безтурботність, з якими щиро, немов дитина, ділиться із нами.   

Тетяна САСЮК
Фото Олександра ЧЕРВІНСЬКОГО