Матеріальний світ – то лише мала частина людської сутності. Здатність відчувати, переживати, творити, робити певну справу з думкою про користь для суспільства – цим наділила природа людину, щоб сповна сформувати багатогранність її єства. Адже нам властива духовність, душевність, без яких добрі діла не зможуть трансформуватися у реальність.

Мистецтво – вагомий пласт, що допомагає підтримувати й збагачувати наш внутрішній світ. Цього потребує кожен. Тому новий і несподіваний проект митців із Києва під назвою «Inner G» уже зумів довести, що люди з особливими потребами теж мають унікальну можливість насолоджуватися й оцінювати чиюсь творчість.
«Винуватець» такої успішної креативної події – художник Сергій Поноченюк – встиг привернути увагу чималої аудиторії з різних міст України. Так, його персональна виставка живопису «Символи і простори» вже відбулася у Києві, Житомирі, Луцьку. Вона унікальна тим, що зорієнтована на соціальну адаптацію людей із вадами зору. Представлення авторських полотен, а також рельєфних дерев’яних копій для людей з особливими потребами, проведення майстер-класів для дітей – це ще далеко не все. На такому заході відвідувачі мали можливість розширити уявлення про живопис та мистецтво загалом, зазирнути на зовсім інший бік сприйняття: за допомогою зору, слуху, тактильних відчуттів.
Сергій Поноченюк зізнається, що інтерес до малювання виявляв ще з дитинства. Однак до безпосередньої практики перейшов, починаючи з 2000-го року. Художник каже, що не може зарахувати свої роботи до якогось конкретного стилю. У них – відображення його внутрішнього світу: різнокольорові абстракції, елементи природи, своєрідні образи людей. Багато картин із зображенням людського ока. Причому його форма, вигляд та зміст не повторюються.
– Нам приємно, що суспільство відкривається для мистецтва, і кожен із нас має можливість насолоджуватися його витворами, оцінювати їх, – підкреслила президент Київської громадської організації для людей із вадами зору «Вікно у світ» Леся Перепеченко.
Зокрема в обласному центрі Волині виставка відбувалася у кількох приміщеннях: арт-галереї «Луцьк» та Палаці культури. В останньому, крім показу самих картин, у день відкриття заходу Сергій Поноченюк проводив майстер-клас для дітей, які мали можливість спробувати себе у ролі митців. Кожен маленький охочий із допомогою та підтримкою майстра додавав пензлем до об’ємної гіпсової копії своїх фарб.
5-річній Тетянці Павлюк сподобалося малювати сонечко. Для цього дівчинка обирала улюблені кольори: жовтий, червоний та рожевий. Анжела Федонюк (10 років) залюбки поділилася враженнями від такого незвичного процесу. Вона зізналася, що ніколи ще не отримувала стільки задоволення, тримаючи у руці пензля.
А тим часом у залі – доволі людно: тут зібралися і ті, хто мають щастя насолоджуватися всією красою природи та мистецтва, і незрячі. Охочі підходять до картин: хто розглядає їх, а хто водить руками по випуклих контурах ніжного дерева, щоб прочитати і відчути красу.
– На попередній картині «нащупала» рибку, а тут поки ще не до кінця розумію, що зображено, – каже пенсіонерка Євгенія Тарадайко.
Голова громадської організації «Стимул» Геннадій Федорович зізнається, що йому більше подобається сприймати інформацію за допомогою слуху. На його думку, так краще працює образне мислення.
Як виявилося, організатори проекту продумали навіть аудіосупровід до виставкових творів мистецтва.

Усе не так, як звично для мене: прудко підійшов, глянув і пішов далі. Ні. Щоб відчути інший бік сприйняття світу, одягаю навушники, вмикаю mр3-плейєр, заплющую очі. Схвильована, воджу пальцями по картині й одночасно слухаю. Приємний чоловічий голос на фоні вдало підібраної мелодії описує роботу із назвою «Краски ночного леса»: «Стволы деревьев прочные и внушительные. В голых кронах будто гуляют беспокойные порывы морозного ветра. Облик земной природы художник передает более четкими штрихами, воздушные вихри делает более энергичными, наполняя изображение не безмятежностью, а едва уловимым напряжением».  
А дерев’яної матерії торкатися приємно. Вона гладенька, ніжна, не покрита лаком. Ці рельєфні копії полотен Сергія Поноченюка творив майстер по дереву Віктор Кузнєцов. Він пояснив, за якими принципами обирається деревина для того чи іншого виробу. Тут потрібно враховувати два найважливіші критерії: енергетику і технічні нюанси. Відомо, що кожне дерево має свою особливу енергію.
– Найчастіше у своїх роботах використовую клен і вільху, – зазначає пан Віктор. – За структурою вільха більш м’яка, тому вона вдало передає ніжність, душевність. З технічної точки зору структура клена тверда. Це зручно для виробів, де є багато дрібних деталей.
Щодо проекту «Inner G», до якого Віктор Кузнєцов долучився залюбки, майстер по дереву, який у повсякденному житті займається виготовленням меблів, підкреслює:
– Мені приємно, що маю можливість поєднувати роботу з творчістю. Особливо надихає та окрилює, коли бачу, як люди з вадами зору теж можуть оцінювати твори мистецтва.
До речі, серед відвідувачів був Луцький міський голова Микола Романюк, який дякував організаторам проекту за таку неординарну подію. Останні, в свою чергу, провели для Миколи Ярославовича експеримент, в якому за допомогою тактильних відчуттів він мав угадати, що ж зображено на об’ємній дерев’яній картині. Відгадати вдалося швидко: то було велике око – виріб із назвою «Лунный глаз».

Тетяна САСЮК
Фото автора