Фауна України – цікава і дивовижна. Вона налічує 424 види птахів. У нашій країні живуть дуже різні: від крихітної пташки – золотомушки (рос. королек), яка важить не більше 6 г і є найменшою пташкою СНД, до найважчого серед птахів, які літають, – дрохви (вага дорослих самців деяких особин сягає 15-17 кг). Очевидно, що ці птахи живуть на різних «поверхах» природного простору: золотомушки будують гнізда на гілках дерев на висоті 4-12 м, а дрохва – на землі, у степу.

На вологих луках Волині можна побачити одного з найрідкісніших птахів України і світу – прудку очеретянку (рос. вертлявая камышевка). Якщо влітку ви почуєте серед болотяної рослинності дзвінке «ді-ді-ді» та горлове «ер-р», то, найімовірніше, десь самець прудкої очеретянки приваблює пташок протилежної статі. Поруч з одним «чоловіком» буває по 3-5 гнізд – справжній гарем! Проте багатодітний батько не дуже опікується долею нащадків, перекладаючи на крила «жіночої половини» насиджування, годування та вирощування пташенят.
Спів самця прудкої очеретянки можна почути лише в окремих країнах Європи – кількість пернатих є дуже обмеженою і скорочується з року в рік.
А у тиші вечірніх весняних сутінків, навіть тоді, коли ще лежить сніг, випадає рідкісна нагода послухати пісні нічних птахів – сов та сичиків. А якщо цих птахів спровокувати магнітофонною плівкою, на якій записано їхні голоси, то господар території може ще довго незадоволено, галасуючи на всю околицю, супроводжувати вас нічним лісом, щиро вважаючи, що проганяє зі своєї території конкурента. Від такого крику у нічному лісі в жилах холоне кров, а по спині біжать мурашки. Це – незабутні враження.
Увечері і вночі на луках, поблизу річки, часто лунає розмірене низьке крякання: «Крек-крек, крек-крек, крек-крек» – неначе хто розриває полотно чи папір. Це деркач. Побачити птаха майже неможливо – він неохоче вилітає на відкрите місце. Якщо наближається людина, деркач перебігає на інше місце і серед кущів трави його зовсім не видно.

З циканням та хорканням лісовий кулик слуква (рос. вальдшнеп), дочекавшись вечірніх сутінків, починає кувати, пролітаючи то поодинці, то парами над кронами дерев. Закінчивши токувати, птахи сідають на землю і починають своїм довгим дзьобом «прочісувати» лісовий килим, збираючи улюблену їжу – дощових хробаків. Цікаво, що цей птах у разі небезпеки може переносити у лапах своїх пташенят.
На болотах Полісся курличуть після повернення з далекого Півдня граційні сірі журавлі. У затишному місці вони збудують гніздо і виростять дві точні копії роду свого. Щоправда, на крило підніметься лише один молодий птах, інший, як правило, гине.
Навесні ліс пробуджується від зимового сну і наповнюється співом пташок, котрі повернулися до рідної землі, щоб вивести пташенят.
Рідкісний та величезний орел-змієїд, який дійсно живиться зміями та ящірками, будує своє гніздо на верхівці дерева та насиджує єдине яйце. Для нього ніякої різниці між отруйними чи неотруйними зміями немає – до «столу» потрапляють усі. У гніздах цих птахів знаходили ще живих гадюк, які вели себе дуже жваво. Коли змієїд хапає лапами змію, він паралізує її ударом дзьоба у голову і ковтає, починаючи з голови. В орла, який летить зі здобиччю (якщо змія великих розмірів), з рота стирчить частина її тулуба та хвіст. Імунітету проти зміїної отрути змієїд не має, тому повинен хапати свою здобич за голову. Таким чином він рятує себе від небезпечних зубів змії. У такій боротьбі перемагає швидка реакція птаха.

У горах Карпат є можливість побачити одного з найрідкісніших орлів нашої фауни – беркута. Всього їх тут мешкає близько 10-15 пар. Вся гніздова популяція беркута в Україні зосереджена тільки тут. А якщо вам пощастить стати свідком полювання цього птаха, то ще довго будете розповідати своїм друзям та знайомим, з якою неймовірною швидкістю орел ішов у напад на намічену жертву і як спритно та ухилялася від гострих пазурів свого нападника.
На берегах гірських річок мешкає чудо-пташка – пронурок (рос. оляпка). Вона пірнає у бурхливі потоки стрімких вод, де збирає свою поживу: комах та їхніх личинок. Під птаха вона може перебувати до 20 сек. Гніздо своє пронурок будує за водяною завісою невеликих водоспадів, таким чином ховаючи пташенят від хижаків.
Найбільша сова – пугач (рос. филин) оселяється в лісах та скелях Карпатських гір, на Поліссі. Коли цей птах вилітає на нічне полювання, він не пропускає нікого, з ким може впоратися. У гніздах пугача знаходили рештки інших сов, яструбів, невеликих зайців та, уявіть собі, звичайних їжаків! Суворість та виразність його зовнішнього вигляду залишиться у вашій пам’яті – наче на найякіснішому знімку.
На Півдні України – морському узбережжі Чорного моря, де велика кількість лиманів, чи на Гнилому морі (Сиваш) – справжній пташиний рай у всі пори року. Влітку на узбережжях лиманів та у зарослях очерету гніздиться багато птахів водно-болотяного комплексу – від маленьких куличків до великих мартинів (рос. чаек) і граційних білих, рудих та сірих чапель. Охочі прогулятися біля колонії птахів, будуть змушені забиратися геть через агресивність мешканців. А того, хто матиме сміливість наблизитися до самого серця пташиного царства, де в гніздах живуть маленькі пташенята або яйця, може наразитися на справжню небезпеку. Блискавкоподібні атаки крячків (рос. крачки) перетворюються у град ударів по голові – і тоді вже треба рятуватися негайною втечею.
Під час міграцій птахів сотні тисяч їх збирається на мілководдях Сивашу та інших водойм, де вони живляться і набираються сил для продовження важкого перельоту до місць зимівлі. Але багато птахів залишиться зимувати у цій місцевості. В окремі зими у цьому регіоні буде до мільйона гусей.

У непідступних скелях Кримських гір гніздиться найшвидший птах у світі – сокіл-сапсан. Атакуючи здобич, він набуває швидкості 100 м/сек. Полюючи на пташку, сокіл може без остраху переслідувати її, залітаючи досить далеко у відкрите море.
Велетні неба – чорні грифи та білоголові сипи, які мають розмах крил до 2,5 м, височать у повітрі, уважно оглядаючи землю у пошуках загиблих тварин, котрими живляться. Знайшовши таку їжу (наприклад, мертвого оленя), птахи за лічені хвилини залишать від нього лише шкіру та кістки. Це дуже рідкісні птахи. Чорних грифів у горах Криму залишилося всього 19 особин, 4-5 пар розмножується. Вигодовують вони одне пташеня, і то щороку. У степовій частині Кримського півострова мешкає рідкісний птах – дрохва. Побачити її – велика вдача. Цікаво, що дрохви мають голос тільки під час токування. При цьому в самців розтягується воло, яке є повітряним мішком стравоходу, і від цього посилюються звуки, що їх видає птах під час токування.
Звичайно, цей короткий екскурс – навіть не спроба розказати вам про птахів України, це, швидше, запрошення познайомитися з ними ближче, побачити на власні очі багато цікавого і незвичного та захопитися на все життя.
Підготувала Анна ШНЕТ
Фото Анни КРАВЕЦЬ, 
Тетяни ГАЛАНІНОЇ 
та із сайта pernatidruzi.org.ua