У святкові вихідні так хотілося кудись гайнути, перевтілитися у мешканця не відомого мені міста. Однак не завжди тобі на таці – раз – і все, як хочеться. Зате доля, бува, підкидає доречні компроміси.

Давно мене вабить Відень. Вузькі вулички, бруківка, палаци різних стилів, розкішні охайні парки, жвавий Дунай, що немов хордою перетинає «колоподібну» столицю Австрії… За уявленням та сприйняттям чимось нагадує декорації нашого Львова.
До Відня поки не доїхала. Та обов’язково там побуваю, особливо після переданих вражень лучанина Миколи Муравського, котрому пощастило вдихнути атмосфери австрійської столиці саме у період підготовки до Великодня.
А місто тим часом активно шумить туристами, передпасхальними базарними торгами, кінними каретами. На базарі з різними сувенірами до свята – море туристів. Усі хочуть щось цікаве і гарне придбати. Писанки, крашанки, а також яйця, виготовлені зі скла; різної форми свічки, амулети, буси, вироби з дерева та бісеру – чого тільки нема! Продають і смачний шоколад, спиртогорілчані вироби, закуски з м’яса… Шум-гам – як на справжньому ярмарку. А поруч, за огорожею, гарно вбрані великодні красуні: величезні бетонні яйця, пофарбовані та прикрашені квітами.
– Припала до душі віденська архітектура, – ділиться враженнями Микола Муравський. – Вона божественна! Кожна будівля – то витвір мистецтва.
Палац Шенбрунн. Сонячна хвиля жовтих тюльпанів оздоблює цю архітектурну велич австрійського бароко. Загалом Шенбрунн – це ансамбль, що об’єднує архітектуру та природу, де парк стає продовженням палацових споруд. Свого часу в одному з найпишніших приміщень величної споруди (Дзеркальній залі) шестирічний Моцарт грав для Марії Терезії та її двору.
Крім самого палацу, до комплексу входить французький парк із підстриженими деревами, прикрашений численними скульптурами міфологічних персонажів і увінчаний біля підніжжя горба фонтаном Нептуна. У парку працює палацовий літній театр, де відбуваються музичні спектаклі і концерти.
А ще комплекс славиться своїм зоопарком. Шенбруннський зоопарк був зведений у 1752 році як імператорський звіринець. Нині його вважають найдавнішим зоопарком не лише в країні, а й у Європі та світі!
– Навіть вдалося сфотографувати носорога, а страусів вперше у житті побачив, – посміхається Микола. – А білки у цьому звіринці – ледве не ручні. Одна з них хутко підбігла до мене і лапкою зачепила – так просила, щоб я її чимось смачненьким пригостив.
Мандруємо далі. Палац Бельведер. Цей розкішний бароковий палацовий комплекс є одним із найбільших і найбагатших за своїм зібранням мистецьких музеїв Європи. На території комплексу завжди можна подихати свіжим повітрям і на трохи забути про метушню великого міста. Тому не дивно, що Бельведер є улюбленим місцем прогулянок як для віденців, так і туристів.
Віденський Бельведер, до складу якого входять Верхній та Нижній палаци, а також парк, оранжерея та палацові стайні, зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді. Лишень перестав існувати звіринець у верхній частині парку, і оранжерею свого часу видозмінили. 
А тепер намалюйте в уяві наступну картину. Величний парк, що розкинувся між двома палацами. Акуратно підстрижені кущі та низькі алеї. Довкола – фонтани, сходи, басейни, вази і статуї. Споруди гармонійно вписуються у пейзаж і сприймаються як його частина, а сам краєвид – теж творіння людських рук. Божественно, чи не так? Усе це видіння – реальність Бельведеру…

– Також Відень славиться чудовими ліпіціанськими конями, – веде далі співрозмовник. – Це типова верхово-упряжна порода. Вони особливі світло-сірим, майже білим забарвленням. Мав нагоду відвідати стайню, де їх тримають (на фото). Розкішні скакуни: де ще таке побачиш?
До речі, ліпіціанського коня вивели в Австрії у XVI-XVIII ст. на основі старих іспанських і неаполітанських порід. Іспанська школа верхової їзди у Відні відома скакунами саме цієї породи. 
Ще у Відні можна милуватися красотами у незвичний спосіб. Наприклад, прокататися старовинними вуличками на кареті, запряженою красивими конями. Є й велосипеди напрокат. А Дунай кличе помилуватися його синюватими хвилями – вперед на екскурсію кораблем.
Спогади від столиці Австрії у співрозмовника лише позитивні. За його словами, Відень – чисте та охайне місто. Зелені багато. І, звісно, архітектура вабить та вражає… 
Находилися, романтичним настроєм зарядилися, машиною часу прокаталися. На десерт не завадить відвідати затишну віденську кав’ярню. Як же серце Австрії – та без ароматного напою! Картину варто домалювати старовинним інтер’єром закладу, тихою мелодією джазу і… кавою.
– Як годиться, каву віденську пив і смачними шоколадом закушував, – наостанок жартує Микола. 

Тетяна САСЮК
Фото Миколи МУРАВСЬКОГО