Російські назви: прострел раскрытый, сон-трава, сон-зелья, прострел, сонник, сончик, бобрик, ветроцвет, дрема, разпапушник, одномесячник, коровий колокольчик, пасхальный цветок, подснежный тюльпан.

Якщо є в природі з усіх рослин щось наймиліше, найніжніше, вигляд якого притягує зір, примушує довго спостерігати за ним, задуматися над чарівною красою, отримати за це споглядання чарівний спокій, навіювання надзвичайно приємних казкових думок та мрій, зрозуміти, що природа є дуже гарною та одночасно легко вразливою і потребує нашої повсякденної уваги й бережного ставлення, то це перша квітка весни, яка пробуджує вегетаційний період у природі, з милозвучною приємною назвою – сон-трава.
Якщо людина хоч раз побачила квіти сон-трави, в її пам’яті на все життя залишається той ніжний образ із нахиленими глечиками чарівного кольору.
Зовнішній вигляд цієї рослини нікого й ніколи не міг залишити байдужим. Хоча вона овіяна багатьма таємницями… Сік сон-трави отруйний, а сама вона занесена до Червоної книги як рослина, над якою нависла загроза зникнення із природних місць проростання. Досвідчені травники, науковці та знахарі добре знають цілющі властивості сон-трави. А прості люди, особливо діти, нехтують такими знаннями. Вони бачать лише привабливу ніжну красу. Саме краса цієї квітки, особливо в пору цвітіння (та й у період зрілості плодів через необдуману заготівлю) призводить до її знищення.
Є такий вислів: «Краса врятує світ». Але у цьому випадку краса сон-трави їй шкодить. Ще 50 років тому в соснових та листяних лісах нерідко можна було побачити сон-траву у пору цвітіння на сухих сонячних місцях.
Зараз знайти цю рослину майже неможливо. Скільки задоволення, не кажучи вже про користь від лікування, втрачають люди в цей час, не маючи можливості споглядати у лісах цвіт із зовнішнім виглядом квітки, обліпленої пухнастими мініатюрними листками, наче волосинками, з нахиленою голівкою, що навіює безтурботність та спокій і допомагає забути про проблеми сучасного життя...
Про сон-траву написано багато, про неї співають у піснях, живуть у народі легенди. Ось слова з української пісні: «Сон-траву я знайду у березовім саду…»
Відомий російський письменник Олександр Купрін, котрий мешкав свого часу (1898 р.) на Поліссі (нині Березнівський р-н Рівненської обл.), у повісті «Олеся» написав: «Кое-где… подымали свои лиловые головки крупные колокольчики «сна» – первого цветка Полесья».
Доля сон-трави – у наших руках. Не можна позбавляти прийдешні покоління задоволення бачити цю рослину в природі.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото із сайтів uk.wikipedia.org та ubrus.ru