Підсніжник білосніжний – подснежник белоснежный (рос.) − galantnus nivalis L.
Українські назви – годзинка, гугурдза, козодриск, козодрист, козодрисьт, козодричка, козоводрист, колорист, конодрист, мартенка, мартенька, могуряник, могурянин, первоцвіт, переліска, підсніжник ранній, підсніжник звичайний, підсніжник проверен, прозерен білий, прозелень, просеред білий, скородріст, скорозріст, скоро зріст підсніжник, сніговик, снігурка, сніжноцвіт, тарас, тройцвіт, чісник дикий.
Російські назви – подснежник, подснежный колокольчик.

Родина Амарилісові – Amarillidaceal. Невелика багаторічна рослина з плівковою цибулиною (до 1 см у діаметрі) заввишки 10-15 см із двома довгасто-ланцетними чи лінійними листками. Стебла у пору квіту значно довші за листки, як і саме цвітіння. Цвіте ранньою весною. Навіть сніг йому не перешкода. Квітки поодинокі, похилені донизу. Квітка має шість пелюсток. Три зовнішні – білі, три внутрішні – значно коротші, мають зелену пляму і надріз зверху.
Росте в листяних лісах серед чагарників. На Західному Поліссі трапляється вкрай рідко. 
Підсніжник – отруйний. Вирощують його як декоративну рослину на присадибних ділянках. Серед усіх зацвітає першим, має неповторну красу, тому досить часто люди зривають квіти для букетів. Масове знищення підсніжника призвело до того, що він охороняється законом.
Для наукової медицини підсніжник цікавий тим, що в його цибулинах містяться алкалоїди у кількості від 0,5 до 1,38%. Виділено декілька алкалоїдів, головний із них – галантамін. Інші – галантин і галантидин – лікувального значення не мають.
Застосування: кардіотонічна дія – при серцевих недугах, адіссоновій хворобі.
Колись підсніжник використовували як сечогінний засіб. Він покращує травлення, лікує коліки. Пережовуючи підсніжник, отримуємо приємний запах із рота.
Відвідувачів лісів завжди дивувала надзвичайна властивість підсніжника виростати з-під снігу та цвісти. Науковці пояснюють цю біологічну властивість рослини тим, що вона належить до ефемерного лісу, тому весь цикл вегетації повинен у нього закінчитися до появи листя на деревах. Із весни попереднього року він накопичує запаси поживних речовин у цибулині. У цей час формуються зачатки органів наступного року – стовбура, листя, квіток. Під трав’яною підстилкою, вкритою снігом, вони повільно розвиваються, а коли спадають морози, поступово прогрівається повітря, зменшується товщина снігового покриву, перше тепло підсніжник використовує разом із запасами поживних речовин цибулини для свого росту, швидко піднімається уверх і зацвітає. Як правило, це трапляється у кінці лютого – на початку березня. Цвіте підсніжник упродовж місяця, потім формує плоди, а до кінця травня, коли на кронах дерев та кущів виростає листя, на поверхню землі пробивається дуже мало світла, підсніжник завершує цикл річного вегетаційного росту, його надземна частина лягає на ґрунт. Тільки весною наступного року він проросте і своїм незворушно-привабливим виглядом білих квіток та зеленого листя буде милувати людські погляди.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора