Ранок. У парку ще сон­но. Птахи дружно вітають початок дня неповторним співом. Такі мелодії видають – дивуєшся досконалості природи.
У кожного виду птаха – свій «почерк» пісні. Щоб його розпізнати, потрібні знання, досвід, практика і, звісно, любов, терпіння й жага до пізнання.

Чи відомо вам, що у невеликому обласному центрі Волині живуть або регулярно з’являються щонайменше 25 видів птахів, а з особистого досвіду спостережень і фотографування Віктора Чухрая їх значно більше! Не так давно тривала виставка художнього фото Віктора «Птахи нашого міста». За чудової нагоди ми більше відхилили завісу, пізнаючи секрети з життя пернатих. А майстер фотосправи – цікавий оповідач і жартівник…
Віктор Чухрай – професійний фотохудожник, член Національної спілки фотохудожників України, член фотоклубу «Промінь». Свого часу закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Щодо фотографії, основними напрямками його роботи є арт-фото, репортажна, документальна, предметна зйомка. Протягом останніх років особливої актуальності в роботі Віктора набули архітектурна зйомка й така, що стосується гострих соціальних тем, проблем захисту флори й фауни як регіонального, так і всеукраїнського рівнів.
– Птахів почав ловити на камеру, можливо, через те, що в дитинстві, бувало, стріляв у горобців. Тепер спокутую гріх, – жартує Віктор Чухрай.
За його словами, архітектуру знімати значно легше, оскільки вона не рухлива, і дозволу брати у неї не потрібно.
– А з цими крилатими хлопцями трохи складніше, – посміхається фотохудожник. – Найперше, за чим їх упізнаю, – голос. Вчився у професійних львівських орнітологів.
Віктор також більше 10 років співпрацює з орнітологами Шацького національного природного парку, які допомагали йому вивчати пернатих для подальшого фотополювання. Необхідними знаннями ділився волинський науковець Михайло Химин…
Узяти хоча би до прикладу обласний центр Волині – таке різноманіття пісенних співів та видів пернатих. За словами фотографа, на гнідавському болоті мешкає болотяний лунь (родина яструбові) – перелітний птах, який вважається найбільшим із європейських лунів. Цього року він повернувся з теплих країв до рідних боліт на початку квітня.
До речі, окремі популяції болотяного луня віддають перевагу різноманітній їжі. Птахи, котрі живуть у Німеччині, зазвичай полюють на полівок, луні з Голландії ловлять диких кроликів, а датські луні їдять пташенят лисухи.
У XIX ст. у Великій Британії люди полювали на болотяних лунів. Нині в Англії зареєстровано вже 70 пар, що гніздуються…
– Процес зйомки пернатих друзів – це медитація, – каже Віктор Чухрай. – Він далеко не простий, однак вартий витраченого часу та інших ресурсів.
Неабияку роль відіграє удача, дарована Богом. Важливий момент: не поспішати, вміти повністю зливатися з миттю. Заметушишся – нічого не встигнеш. Навесні люблю лягати на землю і слухати, як росте трава. У такі миті ти чистий і світ сприймаєш серцем.
Співрозмовник підкреслює, що на фотополювання треба вирушати позитивно зарядженим. Жодного негативу – птахи це відчувають. Буває, щоб зловити того спритного пернатого хлопця, неабияк попітнієш!
Казусний випадок трапився під час зйомки кропивника. Ось вона – цінність однієї секунди:
– Вмить промелькнув кропивник. Встигаю зробити два кадри, один з яких нечіткий. Пташка зникає, а я по коліна провалююся у болото…
Або, приміром, соловей. Віктор каже, що довелося «бігати» за цим голосистим створінням тижні зо два. Кожного дня з 6 години ранку приходив у сквер – і ось тобі на: спів чути, а пташки не видно! А вона, тендітна й спритна, таїлася у кроні клена. Як заспіває – і листя відразу тріпоче від сильного резонансу. Так фотограф і вислідив соловейка. Щоправда, для вдалого кадру ще не один день довелося гратися у подібні хованки.
– У костогриза потужний дзьоб, галки – розкішні брюнетки з голубими очима, а жовта берестянка так натхненно співає, що аж з гілки падає, – продовжує співрозмовник. – Строката мухоловка – лісовий вид. У нас вона мігрує і трапляється десь у квітні.  
Дрібнесеньку пищуху Віктор іще називає паном доктором. Вона сідає на стовбур дерева і по спіралі швидко рухається вверх, дорогою знаходячи собі поживу. Помандрувала на одному дереві – летить до іншого.
Ефектні світлини автора із зображенням соколів, знятих на території Луцького замку. За словами фотохудожника, аеродинаміка цих пернатих красенів настільки потужна, що навіть літаки відпочивають.
Одним із найскладніших для зйомки є співочий дрізд. Віктор підкреслює, що цей птах є ще більш сторожким, ніж соловей. У лісі його зловити на камеру складно. Співочий дрізд має гострий зір. За будь-якого, навіть легесенького шелесту листя, птах миттю здіймається – і момент втрачено.
І ще стільки тих видів насичує нашу землю красою, гармонією та користю! Довгохвоста синиця (рідкісний вид), горличка, повзик, сорокопуд (занесений до Червоної книги України), чекан чорноголовий, польовий горобець (зникаючий вид), зяблик, малинівка, річковий крячок, водяна курочка, берестянка, крижень – і це ще не всі дива природи, якими милувалася зі світлин фотохудожника. Їх значно більше!      
– Тендітна пташечка з чорним беретиком – самець славки-чорноголовки, – показує на фото Віктор. – Для мене вона ледве не свята. Її пісня зворушує до сліз. Такий унікальний посвист!
Заінтригована описом мелодійного таланту пернатого, шукаю у всесвітній павутині (до лісу ще не добралася, щоб слухати наяву) його пісню. Справді, спів славки-чорноголовки чарівний. Мимоволі заплющую очі, ніби опиняюся у храмі природи, весняній діброві. А пісня майстра з чорним беретом приносить блаженний спокій…
Неодноразово у Віктора запитують: чому не їдете знімати екзотичних представників фауни, наприклад, в Африку?
– З віком дедалі більше розумієш, що краса – тут, поруч, тільки очі відкрий. У нашій країні теж екзотики вистачає. Тому прекрасне і рідне нашому серцю й душі хочеться доносити людям, показувати чудеса світу навколо нас, які не кожен зуміє побачити.   

Тетяна САСЮК
Фото Віктора ЧУХРАЯ