Усім відомо, що студентські роки – найкращі та незабутні. Це безтурботний період, сповнений пригод та веселощів. Адже перед нами – нові друзі, нові захоплення та відкриття.

Уперше потрапила до коледжу минулого літа. Одразу сподобалися будівля закладу та атмосфера всередині. Зрозуміла, що хотіла б навчатися тут. І нині я – студентка Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька.
Наша група ЛГ-26 приєдналися до великої і дружної родини. Ми дуже раді, що потрапили саме у цей навчальний заклад. Та й кажуть, що немає нічого випадкового. Із настанням весни мені здалося, ніби наш коледж перетворився на школу в Ясній Поляні Льва Толстого чи «Школу радості» Сухомлинського.
Мене часто запитують: «Чому ти вирішила навчатися в лісовому коледжі?». Шкода, але поки не можу відповісти на це запитання вичерпно.
Кожного ранку, збираючись до коледжу, запитую себе: «А що буде далі? Ким у майбутньому стану? Що у житті здобуду?». Такі питання, напевно, турбують кожну людину, а тим більше – студента-початківця.
Зорієнтуватися та зрозуміти себе нам допомагає наша «друга мама» – куратор, друг і порадник Лілія Вирович. Вона молода, позитивна та енергійна. Лілія Федорівна – цікава особистість, розуміє кожного з нас, підтримує. Ми щиро її поважаємо, бо повага до викладача з’являється завдяки його хорошому ставленню до учнів.
Лілія Федорівна розповідає: «Мені хочеться, щоб усі студенти нашої групи були у рівних умовах, рангах, щоб не були позбавлені уваги, оскільки діти (а вони ще діти!) це дуже відчувають. Поганих студентів не буває. Бувають ті, які вже розкрилися; ті, котрі ще тільки розкриваються; ті, які розкриються згодом, і ті, які, на жаль, ніколи не розкриються. Але таких, думаю, у нас немає».
Пригадується відкрита година на тему «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської». Лілія Федорівна доклала всіх зусиль, щоб донести до студентів коледжу правду про найбільшу в історії людства катастрофу. Унікальні свідчення ліквідаторів, уривки їхніх листів до родичів, тривожні звуки дзвонів у запису, хвилина мовчання як пам’ять про загиблих під час аварії; спілкування Лілії Вирович із журналісткою, письменницею, головою спілки чорнобильців – кожна деталь заходу врізалися в пам’ять студентів болем, співчуттям до спільної біди. Особливо запали в душу розповіді-спогади про Чорнобиль місцевих ліквідаторів наслідків аварії Василя Зубчика з Шацька і Миколи Шнура зі Світязя…
Та хочеться поговорити й про веселіше. У нас активно діє студентське самоврядування, де відкривається порив до ініціативи й організаторські здібності. Також – різноманітні заходи, які дають змогу виявити себе як творчу особистість. Протягом року наша група брала участь у багатьох конкурсах і здобувала призові місця. Наш студент Дем’ян Клейзун був учасником конкурсу «Містер коледжу», де виборов звання «Містер ентузіазм».
За рік навчання нам є що згадати. Цікавими виявилися практики із ботаніки, геодезії, лісозахисту. Ми вивчили багато рослин, птахів та комах, навчилися спілкуватись із природою. Завдяки навчальним практикам відкрили для себе чимало нового, відвідали багато прекрасних місць.
Знаємо вже і цікаву багатолітню історію коледжу. Приємно, що наш навчальний заклад, маючи такий поважний вік, – 50 років, залишається молодим і гарним.
Ми пишаємося тим, що є студентами коледжу і у майбутньому гордо можемо заявити про це!

Наталія ЦУРКАН
Фото автора