Мучниця звичайна – Arctostaphylos uva-ursi (L.). Має такі українські назви: боровка, брусничник, ведмеже вушко, ведмежа ягода, вовчі ягідки, вовчі ягоди, медведячі ягідки, медвежий виноград, медвежі ягоди, мучаніца, мученик, мученичник, мучениця, мучничник, мучніца, мучниця, мучниця лікарська, мучиниця, розхідник, розходник, смородух, толокняк, толокнянка. Російські назви: толокнянка обыкновенная, медвежье ушко, медвежья ягода, медвежий виноград.
Належить до родини вересових – Ericaceae. В Україні трапляється на Поліссі. Росте переважно в сухих соснових борах, а також на відкритих піщаних місцях, часто – поряд із брусницею, від якої мало відрізняється. Мучниця – вічнозелена низька напівкущова рослина. Стебла у неї сланкі, дуже гіллясті, з жовтою корою, густо вкритими листям гілками (особливо на кінцях), дрібними квітками, зібраними в короткі пониклі китиці. Листки дрібні, шкірясті, схожі на листки брусниці, ніби брусничник, а добре придивишся – він особливий. Листя з обох боків – однаково блискучо-зелене (у брусниці знизу матове, зверху блискуче) і не загнуте по краях, обернено-яйцевидної форми. Після відмирання листків на гілках у частинах, що залишилися, утворюються бурі пластинки. Квіти з біло-рожевим віночком, схожим на глечичок. Плоди – кулясті, червоні, борошнисті кістянки без смаку. Листя мучниці збирають під час цвітіння рослини – у травні-червні. Недарма люди часто називають цю рослину брусничником. Тому треба навчитися розрізняти відмінні ознаки цих рослин. Брусниця росте здебільшого сланким кущиком, а мучниця – напівсланким. Листки у брусниці великі, злегка загнуті, трохи зубчасті, внизу всіяні темно-бурими крапками, а в мучниці таких крапок немає. Ягоди в брусниці соковитіші, в мучниці вони тільки вологі, з борошнистою масою. З лікувальною метою використовують листки мучниці. В англійських травниках ХІІІ ст. оповідалося про мучницю. В Європі про неї як лікувальну рослину дізналися вже пізніше. Листки мучниці містять арбутин (понад 6%), метиларбутин, пірогалові дубильні речовини (30-55%), галову, егалову, урсолову, хінну, мурашину та інші кислоти, галотанін, егалотанін, гідрохінон, уваол, гепорозид, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, мірицитрин, мінеральні солі і невелику кількість ефірної олії. Хоча вміст речовин у рослині наукова медицина вже добре вивчила, механізм їхньої дії на людський організм повністю іще не встановили. Наукова медицина застосовує відвар із листя мучниці при запаленнях ниркових мисок (пієліт) і сечового міхура (цистит). Народна медицина рекомендує вживати відвар із листя мучниці не тільки при запаленнях нирок, сечового міхура та каменях у них, а й при набряках. Ліки з листя мучниці допомагають боротися із нервовими хворобами, лікують астму та ревматизм. Мучницю протипоказано вживати вагітним. Запаси цієї рослини незначні. Мучниця потребує обмеженого використання, охорони, поновлення і розширення місць проростання в природі. Її рекомендують для розведення у садах і парках. Валерій ПНЕВСЬКИЙ Фото із сайта uk.wikipedia.org
|