Хто не був в Аланії, втратив багато. Погоджуюся: фраза добряче набила оскому, навіть більше – дехто подумає, ніби так можна сказати про будь-яку місцину світу, тим паче – курортну. Хоча таке говоритиме тільки той, хто... ніколи не був в Аланії.

Головна визначна пам’ят­ка Аланії – візантійська фортеця на горі, що височіє над містом. Аланія також знаменита своїми печерами. А завдяки унікальному клімату має сприятливі умови для лікування астми та інших захворювань легенів і бронхів. 

ПОДАРУНОК ДЛЯ КЛЕОПАТРИ
Трохи історії. У II ст. до н. е. Діатос Трифон, аби захиститися від піратів, засновує портове місто. Називає його – Коракесіона. Але, виявляється, не лише від піратів треба було захищатися майбутній Аланії: поласився на місцеві краєвиди сучасної Туреччини сам римський капітан Помпей. Точніше навіть не поласився, а у чесному бою з тими ж піратами здобув право володіти надзвичайно гарною місциною. Подейкують, потім цей гірський шматок землі переходить у власність самої... Клеопатри. Робить такий розкішний подарунок знаменитій красуні (хто б ви думали?) Марк Антоній! А вона місцеву природу не оцінила – тутешні кедрові ліси використовувала для будівництва флоту. Хоча, чому я так? І відпочивати серед місцевих гір цариця (кажуть історичні факти), полюбляла. Подейкують (правда, не науковці), що у Памуккале (дивовижна місцина Туреччини, де розмістилися термальні джерела, яким і досі приписують унікальні властивості) вродлива єгипетська цариця приймала ванни. Нині (і це факт) тут є басейн Клеопатри, що володіє (а це вже не факт) омолоджувальними властивостями...
Візантійський період на історії Аланії позначився новою назвою (і не тільки) – Колонорос, що означає «Красива гора». Однак свого найбільшого розквіту місто сягає в сельджукський період. У XIII ст. один із великих сельджукських султанів – Алаеддін Кейкубада – вигнав візантійців, зробивши місто своєю зимовою резиденцією. Султан теж змінив назву (от узяли моду!). Тоді Аланію стали називати Алай. І лише в 30-ті роки нашого століття місто нарешті отримало свою сучасну назву і заслужену високу оцінку справжніх естетів.
ОСОБЛИВОСТІ КРАЄВИДІВ

Дещо, наголошую – лише дещо (бо кількома рядками описати багатство та різноманіття природи цього райського куточка землі навіть не варто братися) про клімат і природу. Одразу зауважимо: є регіон Аланія, а є місто. Регіон – то територія, що простягається на 20 км у східний і західний від центрального міста бік. Правда, називати місцину просто «територією» якось навіть язик не повертається, то – неймовірної краси пейзажі, високі казкові гори, котрі омиває голубе море. А на їхньому фоні – то тут, то там проглядається зелена гладь екзотичних рослин. Словом, Південь.
– Там розкішна природа, – не приховує свого захвату волинянка Антоніна Ковальчук, котра разом із чоловіком Віктором, донечкою Соломією та сином Серафімом мала щастя провести в Аланії 9 днів і ночей. Ми гуляли і вранці, і ввечері – хотілося побачити, торкнутися всього. Одні кактуси в Аланії чого варті! А їхніх різновидів там – безліч, навіть не завжди з першого погляду можна визначити, що то – всього лише кактус. Правда, з метою самозбереження обійматися з ними не радимо – колючки ще ті.
Сьогодні тут мешкає близько 40 тис. жителів. То – без курортників, бо в розпал сезону й аж до середини жовтня густота населення збільшується вдвічі. Так, так – то відпочивальники створюють тисняву. Насправді жартую, бо туристична мережа міста настільки розвинена, що ніякого дискомфорту ви не відчуєте. Особливо ж полюбляють готелі Аланії німці. З цього приводу турки навіть вигадали нову назву містечку – Мала Німеччина.
АЛАНІЯ ЕКСКУРСІЙНА

– З чого б розпочати? – замислюється співрозмовниця. – Мабуть, із підводного плавання.
Цю забаву місцеві винахідливі мешканці придумали давно. Створили такий собі штучний клаптик моря, густо заселили його підводними мешканцями та рослинністю – і готово. Від побаченого під водою дух захоплює! Правда, буває й моторошно від необережного зіткнення із чималими рибами, зізнається Віктор Ковальчук, котрий цілих дві години приміряв на собі роль підводного короля.
– А прогулянки нічним містом, узбережжям... – на обличчі Антоніни з’являється мрійлива усмішка. – Вузькі освітлені вулички з барвистими магазинами, численними рибними ресторанами і двориками для чаювання. У магазині, куди ви зайшли купити навіть якусь дрібничку, вас посадять у зручний стільчик чи диван, запропонують ароматну каву.
Правда, не станемо приховувати і той не надто приємний факт, що турки добряче полюбляють обманути нашого брата. Скажімо, розсипаючи наліво-направо чарівними словами на кшталт «тільки для вас і тільки зараз за найнижчими цінами» можуть продати товар учетверо, а то й уп’ятеро дорожче, ніж у сусідньому магазині. Тож надто довіряти не варто.
Особливо популярним в Аланії є знаменитий аквапарк із різними атракціонами.
– Це ідеальне місце для сімейного відпочинку. Грандіозні, хитромудрі водні гірки надзвичайно приваблюють, – розповідає Віктор. – Прихильники екстриму можуть зайнятися тут рафтингом, трекінгом або ж альпінізмом. Та й діткам сумно не буде! Лише шоу з дельфінами чого варте!
Любителям історичних цінностей варто відвідати Старе місто, що на величезному скелястому мисі. Головне надбання цієї частини Аланії – фортеця, побудована в 1226-1232 рр. У її комплекс входять химерні споруди, які, на диво, і досі мають прекрасний вигляд. Тут же – мечеті і візантійський храм, прикрашені чудовими фресками. У минулі часи з оглядового майданчика цієї фортеці скидали у прірву ув’язнених. Зараз про трагічне минуле споруди нагадують лише численні легенди.
З іншого боку мису височить величезна 33-метрова оборонна башта, іменована Червоною вежею. Зараз у ній розміщується етнографічний музей. Із тераси вежі відкривається вражаючий вид на місто.
– Є, правда, в Аланії один мінус. Місто розташоване далеко від аеропорту, – розповідає керівник туристичного агентства «Мікс Тревел» Ольга Андрощук. – Багатьох відлякує саме цей факт. Мовляв, далеко їхати автобусом до готелю. А втрачати дорогоцінні години відпочинку не хочеться нікому. Але є одне більше «але»! Аланія варта того, щоб проїхати зайві кілька кілометрів і опинитися серед того раю.
Якщо ж прагнете адреналіну й пригод, то погоджуйтеся на екскурсію джипом. Зазвичай вранці машина забирає вас із готелю. Тоді колоною (у компанії таких же екстремалів) їдете в гори. На екскурсію беруть навіть маленьких діток, бо нічого страшного у цьому немає – поїздка весела і захоплива.

Ви їдете, зупиняєтеся, фотографуєте, знову їдете водночас милуючись краєвидами. Побуваєте на гірській річці, зможете стрибнути з висоти у воду або просто покупатися.
Сподобається, звісно, й екскурсія на яхті. Тут і розповідати нічого не треба: просто якщо випаде нагода – зробіть це.
А ввечері відправляйтеся на дискотеку. Спочатку аніматори (працівники, які розважають публіку) розвеселять діток, а тоді візьмуться за дорослих. Шукати таку розвагу не доведеться – в Аланії дискотеки на кожному кроці.
Кафе, бари та ресторани також розташовані повсюди. Не бійтеся пропустити в готелі прийом їжі, спробуєте турецьку кухню в місцевих кафе і ресторанах – отоді зрозумієте смак життя. Величезний мінус Туреччини саме в тому, що майже в усіх готелях є все, але аж ніяк не традиційні страви. Не бійтеся пробувати тут їжу. Правда, вона може здатися дещо гострою і незвичною, але той прекрасний смак... Словом, все це того варте.

Катерина ГАВРИЛЮК
Фото Віктора й Антоніни КОВАЛЬЧУКІВ