Мисливство на Прикарпатті кінця ХІХ – початку ХХ століття - 20 Березня 2014

Вперше мисливське товариство у Рогатині було організоване у 1880 році. У 1905-му у цьому товаристві нараховувалося 25 мисливців, які орендували право полювання на 12000 моргах. За рік товариство проводило десять і більше колективних полювань. У 1912 році товариство орендувало право полювання на території шістнадцяти гмін та утримували власним коштом 6-8 мисливських охоронців. У 1928 році Рогатинське мисливське товариство орендувало вже 30000 моргів і нараховувало 18 членів. Показово, що цього року лише в одній гміні за поданням старости поліція конфіскувала 12 рушниць. Філія Галицького мисливського товариства у Рогатинському повіті була організована 1909-го.
Членами Галицького мисливського товариства у 1913 році були М. Бітне (Нижня Липиця), Й. Цєнський (Чагрів), Б. Дашевський (Рогатин), С. Длугошовський (Рогатин), К. Голенбський (Марянів), М. Гросс (Рогатин), С. Яблонський (Бурштин), О. Крешунович (Більшівці), Е.Лопушанський (Кінашів), Ф. Міланський (Чесники), М. Мойсейович (Бурштин), Е. Надаховський (Жалібори), Й. Поль (Бурштин), Я. Стензл (Рогатин), Є. Свістун (Більшівці), М. Дорошевич (Путятинці), С. Тустановський (Воскресінці), Л. Токарський (Рогатин), К. Вчелик (Гоноратівка), Ю. Вольфартх, О. Завадський (Кукільники).
Зберігся також список повітових делегатів Польської спілки мисливських товариств 1930 року Станіславівського воєводства, Рогатинського повіту: Йозеф Цєнські (Букачівці, Чагрів), доктор Корнель Кречуновіч (Більшівці), Казимир Голембскі (Верхня Липиця), граф Станіслав Красінський (Рогатин), граф Людвік Рей (Княгинин).
Як свідчать літературні джерела, Рогатинщина не пасла задніх і на виставках мисливських трофеїв. Зокрема на ювілейній виставці Малопольського мисливського товариства, яка відбулась у Львові 5-30 вересня 1936 року, були представлені мисливські трофеї і з Рогатинщини: 2 трофеї – клики кабана, оцінені у 2222,97 бали, добуті 01.12.1933 року у Стратині Рогатинського повіту, мисливець і власник трофею – граф Станіслав Красіцкі, і клики кабана, оцінені у 2202.72 бали, добуті 20.01.1931 року у Стратині Рогатинського повіту у мисливських угіддях графа Августа Красіцького, мисливець і власник – граф Станіслав Красіцкі. Крім того, п’яте місце на цій виставці отримав трофей черепа вовка, добутого 06.12.1926 року в с. Мельна Рогатинського повіту (власник трофею – барон Отто фон Брюкман).
Мисливське товариство у Коломиї було організоване у 1880 році. У кінці 1887 року у ньому нараховувалося 36 членів, які сплатили членських внесків на суму 23 золотих. У 1930 році у Коломийському повіті членами Галицького мисливського товариства були Леопольд Лусаковський, Кейтан Агопсовіч, доктор Людвік Райські, Якоб Якубович.
На території сучасного Рожнятівського району у 1886 році було організоване Небилівське мисливське товариство. Першим керівником був князь Владислав Сапега. Небилівське мисливське товариство за аналогом Лисовицького вело своєрідні хроніки – «Книгу Небилівського товариства». Обкладинка була зроблена зі шкіри дичини, а вів цю книгу сам князь Владислав Сапега. Під час Першої світової війни росіяни пограбували мисливський будинок товариства, після чого «Книга» зникла.
Мисливські угіддя Небилівського мисливського товариства мали площу 30 тис. моргів і були розташовані в межах Перегінська, Велдіжа, Долини, Рожнятова, Дуби – до державних калуських лісів. У різні часи членами товариства були граф Володимир Дідушицький, князь Андрій Любомирський, Тадеуш Цєнські (голова Львівської міської ради, депутат Галицького сейму та сенатор польського сенату), Ян Кридзінські, Вітольд Коритовські, князь Владислав Сапега, Здіслав Скшинські, граф Станіслав Стадніцкий, граф Станіслав Водзіцкий, граф Олександр Водзіцький, Адам Федорович, граф Станіслав Платер, керівником-господарем – Вітольд Чарторийський, ловчим – граф Казімеж Водзіцький, секретарем – граф Олександр Бєльський.
Чисельність мисливців не перевищувала десяти осіб. У 1898 році вони добули шість оленів, а в 1899-му – вже 15. За період із 1898 року по 1903-й на території мисливських ревірів Небилівського товариства було добуто 64 олені.
У Городенківському повіті членами Галицького мисливського товариства у 1883 році були Лєшек Цєнський, у 1930 р. – Едвард Смажевский та Ромуальд Богосєвич.
Отже, природа виникнення мисливських товариств у Галичині пов’язана як із веденням мисливства, так і лобіюванням власних цілей. Прийняття Галичиною мисливського закону у 1875 році привело до організації великої кількості мисливських товариств наприкінці ХІХ ст. на території Прикарпаття. Мисливські товариства отримували можливість орендувати право полювання від власників земельних ділянок.
Галицьке мисливське товариство не орендувало право полювання, а лобіювало інтереси мисливців, які були їм вигідні при організації мисливства та під час полювання, що дало змогу внести зміни до мисливського закону. Товариства оптимізували надання в оренду мисливських угідь, чинили тиск на владу щодо фінансування мисливських проектів (виставок, випуску літератури тощо), більш ефективного переслідування браконьєрів. Свою діяльність вони здійснювали через делегатів у повітах, які були призначені одночасно радниками старост.