Медунка (Pulmonaria) у наших лісах цвіте, мабуть, найраніше. На одній стеблинці деякі квітки темно-рожеві, інші – волошково-сині.

Якщо придивитись, неважко помітити, що рожевий колір мають бутони і більш молоді квітки, а синій – старіші. Кожна квітка протягом свого життя змінює забарвлення, нібито «перефарбовується». Те ж можна бачити і у деяких інших рослин, наприклад, у незабудки (у неї бутони блідо-рожеві, а квітки – світло-блакитні).
Така зміна кольору в процесі цвітіння пояснюється особливими властивостями барвника, який міститься в пелюстках. Називається він антоціан. Це – дивовижна «різнобарвна фарба», справжній «рослинний хамелеон». Антоціан може бути і рожевим, і синім, і фіолетовим. Все залежить від кислотності того розчину, в якому він міститься: розчин кислий – забарвлення рожеве, лужний – синє. Подібно до хімічного індикатора лакмусу.
Чому змінюється забарвлення пелюсток медунки? Річ у тім, що клітинна рідина в пелюстках на початку цвітіння має кислу реакцію, а пізніше – лужну. Можна припустити, що контрастно забарвлені квітки завжди привертають увагу комах, які відвідують цю рослину в пошуках нектару та пилку. Колір віночка, ймовірно, допомагає їм швидше знаходити «потрібні», більш молоді квіти.
Назва «медунка» – невипадкова. Це дійсно медоносна рослина. Нектару в її квітках багато. Причому це один із найбільш ранніх медоносів, а тому і найцінніших. Квітки медунки найчастіше відвідують повільні волохаті джмелі. Сонячного весняного дня вони старанно нишпорять у квітках та з низьким басовитим гудінням перелітають з однієї рослини на іншу.

Підготувала Яна ТЕТ