Якщо аналізувати правила організації мисливських товариств, то вони існували давно та мали уніфікований вигляд. Спільною була мета організації внутрішнього управління, яка забезпечувала їхні взаємини з іншими організаціями чи громадянами. Через відповідні статути мисливських товариств організовували і мисливські господарства на Волині. Зокрема ці питання врегульовувались у статуті Луцького мисливського товариства лісівників, яке діяло у 30-х роках ХХ ст.

У загальних положеннях визначалося, що головною ціллю товариства є пропаганда ведення мисливського господарства на високому рівні, контролю за дотриманням правил полювання, піднесення чисельності популяції мисливських тварин. Засобом для досягнення поставлених завдань було, згідно зі статутом, взірцеве ведення мисливського господарства на наданих у користування мисливських угіддях, сприяння у розведенні мисливських собак, співпраця з владою з метою переслідування браконьєрів та торговців незаконно добутою дичиною. У гуманітарному аспекті товариство зобов’язувалося передплачувати мисливську періодичну літературу, вести спеціалізовану бібліотеку, проводити мисливські конкурси зі стрільби тощо. Організація була зареєстрована як юридична особа, офіс якої розміщувався у Луцьку. Хоча ведення мисливського господарства та організація полювання відбувалися винятково в наданих у користування мисливських угіддях, але під контролем за мисливством товариство поширювало свою діяльність на територію всієї Волині та Полісся. Для затвердження кореспонденції використовували печатку «Мисливське товариство лісників» у Луцьку.
Крім загальних, існували й внутрішні правила організації. Зокрема, щоб стати членом товариства, потрібно було бути громадянином Польщі та мати щонайменше 21 рік. На відміну від теперішнього двостатусного поділу членів товариств – як в УТМР, звичайних та почесних, у Луцькому товаристві були три статуси, а саме: почесні, звичайні та члени, які підтримують товариство. Відповідно до статусу встановлювався й розмір внесків. Найбільш привілейованими були почесні члени, які, як і тепер, не сплачували нічого. Вступні внески для звичайних та тих, хто підтримував товариство, становили 10 злотих, а потім звичайні члени сплачували 4 злоті, інші – 2 злотих. Але вищезазначена сума могла коливатися залежно від прийнятого рішення на зборах. Статус почесного члена надавався за результатами позитивного голосування на загальних зборах товариства. Для проведення голосування потрібне було подання керівника, в якому вказувалися значні заслуги особи у галузі мисливства. Ті, хто не виконував статут, діяли на шкоду, не дотримувалися мисливського законодавства, виключались зі списку. Кожен член товариства мав право покинути його після написання заяви.
Не так просто, як нині, можна було стати членом товариства. Для цього потрібно було заручитися підтримкою двох діючих членів, які мали дати свої рекомендації. Керівників вибирали на загальних зборах терміном на два роки. Виборні посади були у керівника, касира і ловчого товариства. Щоб не втратити керівництво товариством, якщо один із лідерів не хоче або не може виконувати своїх функцій, передбачався своєрідний механізм: його місце автоматично займала особа, яка під час голосування набрала після керівника найбільшу кількість голосів.
Рішення зборів керівництва товариства вважалося правомірним, якщо на ньому були присутні три особи. У випадку, коли під час голосування була однакова кількість голосів, визначальне значення мала та обставина, за кого голосував керівник.

Відповідно до статуту були чітко поділені впливи між керівниками. Зокрема до повноважень лідера належало право позбавляти статусу члена товариства тих, хто не сплачував внесків. Керівник представляв структуру іншим організаціям і контролював виконання статуту та рішення зборів.
Секретар товариства відповідав за ведення протоколів зборів товариства, кореспонденції, разом із керівником підписував всю кореспонденцію. В обов’язки бухгалтера входило ведення фінансової документації. А ловчий відповідав за ведення мисливства на наданих угіддях, збільшення чисельності мисливських тварин, за потреби, підгодівлю звірів.
Все ж найголовнішою інституцією, де приймалися рішення, були збори товариства. Статут визначав, що звичайні зібрання скликались у липні кожного року. На цих зборах розглядали діяльність товариства протягом цього періоду, слухали звіт про доходи та видатки, виконання урядових указів (розпоряджень), а також торкалися всіх інших питань, які, згідно зі статутом, повинні були вирішуватися винятково на зборах. Але у випадку термінової потреби керівництво товариства або ревізійної комісії мало право скликати позачергові збори. Для того, щоб реалізувати таке скликання, потрібно було отримати згоду 10 членів. Після дотримання цих процедур керівництво мало право у чотиритижневий термін скликати збори. Їхні рішення вважалися легітимними, якщо була присутньою хоча б третина членів. Якщо ж прийшло менше, то протягом семи днів збори скликалися повторно, і тоді рішення приймали незалежно від кількості присутніх, тобто – простою більшістю. Всі члени товариства повинні були голосувати особисто підняттям руки. Лише голосування щодо вибору керівництва товариства відбувалося таємно (з бюлетенями).
Збори товариства були найвищим керівним органом. Так затверджували фінансові звітності за попередній рік, правила та інструкції, які регламентують роботу, вибирали керівників товариства та ревізійної комісії, вирішували питання щодо прийняття подарунків, придбання чи продажу нерухомості, суми членських внесків. Ревізійна комісія повинна була хоча б раз на півроку проводити ревізію та доповідати про її результати керівництву. Статут товариства можна було змінити лише при голосуванні на зборах 4/5 голосів. А ліквідувати товариство можна було лише на зборах, коли за таке проголосують 5/6 голосів від кількості присутніх.
Коли порівнювати організацію мисливського товариства у Луцьку, то вона мали свої особливості, які повинні були зробити життя луцьких мисливців ХІХ ст. максимально комфортними. Заслуговує на увагу вивчення досвіду організації товариств мисливців із метою їхньої адаптації до сучасних реалій.

Олег ПРОЦІВ