Навколо нас чимало цікавих птахів. Та, без сумніву, дрімлюга – один із найбільш оригінальних, незвичних зовні, а надто для тих, хто бачить його вперше і не підо­зрює, що такі пернаті взагалі бувають.

Дрімлюга гніздується на величезному просторі, який межує з субтропічними і північними районами Північноамериканського континенту. Цей невибагливий птах селиться в різних місцях, проте трапляється переважно в низовинних районах. Знайти дрімлюгу можна навіть у горах на висоті до 2 400 м над р. м., де вона живе і гніздиться серед голих каменів. Ці дрімлюги заселяють рівнинні поля і світлі хвойні ліси. Вони полюють високо над землею, озерами, річками та лугами.
Дрімлюга не має потреби приховувати гніздо, оскільки кладку робить на відкритих скелях, а відкладені яйця, як і сам птах, мають маскувальне забарвлення. Останнім часом ці птахи стали гніздитися на плоских дахах міських будинків. Зимують у Південній Америці, проте нерідко вони долітають до Ісландії, Фарерських, Британських і навіть Азорських островів.
Набагато менший від голуба, птах має довгі крила та хвіст, носить велику пласку голову, великі чорні очі, маленькі та слабкі ноги. Але найбільше вражає дзьоб. Начебто зовсім крихітний дзьобик, проте варто птахові його розкрити – подиву не буде меж. Розріз рота дрімлюги неймовірно широкий – така собі величезна рожева паща. З боків вона оточена рядками довгих твердих щетинок – вусів.
Усе це – досконалий апарат для полювання на комах у повітрі, бо лише ними живиться чудо-птах. У давнину люди вважали, що дрімлюга своїм ротом «доїть» кіз. Звідси походить російська назва – «козодой». Дійсно, ці птахи нерідко з’являються біля худоби, проте цікавлять їх комахи, яких безліч у подібних місцях, а не молоко.
Найхарактерніша риса способу життя дрімлюги – його нічна активність. Тому його українська назва є дуже влучною: цілий день птах справді дрімає.
У лісі серед опалого листя, шматків кори його майже неможливо помітити завдяки плямистому сіро-бурому забарвленню пір’я. Під час відпочинку дрімлюга нерідко всідається на гілку, але не впоперек, а вдовж – і теж стає невидимим. Так минає день. А коли починають синіти сутінки, повітряний мисливець на своїх по-совиному безшумних крилах зникає між деревами.
Хоча живе птах найчастіше у лісі, полює він над порубами, болотами, річками, луками, асфальтними дорогами, навіть у населених пунктах.
Із вирію дрімлюги прилітають на початку травня. Невдовзі починаються шлюбні ігри, самці при цьому своєрідно співають, видаючи довгу одноманітну трель, схожу на гудіння двигуна, потім звучать кілька дзвінких вигуків і лопотіння крил.
Гнізда дрімлюги не будують – двоє яєць лежать просто на землі. Батьки насиджують по черзі. Пташенята, вкриті густим сірим пухом, майже непомітні. Дорослі сумлінно годують молодих, знову ж таки ночами. Удень батьки відпочивають неподалік.
Минає час – і молоді «стають на крило». Батьки ще трохи опікуються ними, підгодовуючи, доки дітвора оволодіє «вищим пілотажем», потім виводки розпадаються, і на початку осені починається міграція на південь. Летять дрімлюги поодинці.
...Теплого літнього вечора і до вас у гості може завітати цей птах-привид. Прилетіти на сяйво ліхтаря чи багаття або промайнути у світлі автомобільних фар. Зустріч із ним завжди несподівана, і ви обов’язково запам’ятаєте її.

Підготувала Анна КРАВЕЦЬ
Фото із сайта pernatidruzi.org.ua