Найбільше турбот другий місяць літа приносить селянам. Вони чекають його з нетерпінням і побоюванням, бо година негоди зі шквальним вітром і градом може звести нанівець тяжку працю цілого року. Тому стежили за свійськими тваринами, які були для людей своєрідними «живими барометрами». Особливе місце у цьому відводиться селянській годувальниці – корові. На гарну погоду і тепло вона залишається ночувати на дворі й неохоче йде під навіс. На дощ і негоду корова вдень спить, мало п’є води, реве, непокоїться, підіймає морду догори і жадібно вдихає повітря.