Природа – колиска любові та гармонії. Із цим ніхто не посперечається. І великий дар – черпати всі блага духовності, не нашкодивши їй. Сьогодні ми говоримо із директором Ківерцівського центру зайнятості, мисливцем із 35-річним стажем, чоловіком, який втілив у життя свою дитячу мрію про розведення екзотичних птахів, – Миколою Музичуком. 

Ще з дитинства Микола Євгенійович був закоханий у пернатих. Манила їхня велич, грація та різноманіття. Та перетворити захоплення у власну справу чоловікові допоміг випадок. 
– Хороший товариш Ігор Сосовський запросив мене на виставку птиці у Тернополі, – розповідає співрозмовник. – Побачивши всіх тих красенів, я просто закохався та твердо вирішив: буду розводити!
З того часу чоловік щодня приділяє дві години своїм «улюбленцям»: прийшовши з роботи, переодягається та швиденько до кліток, розмовляє з ними, слухає. 
За чотири роки «колекція» пана Музичука вже налічує понад 100 видів птахів! Серед них  – спортивні, декоративні та поштові голуби, кури найекзотичніших видів, фазани, павичі, індики та багато інших.
– Ось, познайомтеся, – починає екскурсію обійстям. – Сімейство пухових курочок. Дивина цієї породи у тому, що кури не мають пір’я – лише пух.
Разом із цими пернатими мешкає пара перепілок. Вони дуже продуктивні птахи, але надзвичайно вимогливі до температурного режиму. У клітці має бути не менше +14ºС, в іншому випадку пташки не несуться. Цікавим є те, що перепелині яйця сприяють поліпшенню розумових здібностей і роботі нервової системи. Після аварії на АЕС у Японії уряд країни вирішив у раціон усіх дітей до 18 років у примусовому порядку вводити 3-4 перепелиних яйця, оскільки вони виводять із організму радіонукліди.
– Це – качки, – продовжує пан Микола, а потім жартує: – Я їх не пускаю нікуди, бо жінка зі мною свариться – вони топчуть квіти. 
У пташиному «гуртожитку» мешкають руанські качки та індокачки. Вони дуже масивні, виростають за півроку. Микола Євгенійович розповідає, що у середньому в качці від 5-ти кг м’яса. 
Колекціонер може похизуватися величенькою «армією» голубів (понад 20 видів): кінг італійський, англійський дутиш, білі «павичі». Також є спортивні і поштові. Цікавий екземпляр – голуб породи світло-київської, виведений в Україні. Родзинка цих птахів у тому, що коли їх випустити за 500 км від дому, то вони обов’язково повернуться.
Раціон у пернатих – найрізноманітніший: овес, кукурудза, пшениця, кабачки, огірки. І улюблені ласощі павичів – насіння соняшника.
Микола Євгенійович має надійного помічника – 6-річний онук Денис залюбки наповнює поїлки птахів.
Щодо фінансового аспекту, то чоловік зізнається: на корм та вітаміни витрачає чимало, проте естетичне та моральне задоволення, душевна гармонія та спокій, яку випромінюють ці пернаті, варті будь-яких зусиль.
Також Микола Євгенійович розповідає, що велика проблема, з якою він зіштовхнувся, обравши таке хобі, – відсутність ветеринарної медицини, брак кваліфікованих спеціалістів. 
– Скільки птахів я втратив через хвороби… – зітхає. – Немає спеціалістів, а ветаптек – обмаль. Тому ліки здебільшого шукаю сам на спеціалізованих сайтах та замовляю через Інтернет. Неабияк допомагає товариш Ігор – колишній ветеринар. 
Сьогодні Микола Музичук – активний учасник найрізноманітніших виставок, буває у Рівному, Львові та Тернополі. Із колегами по захопленню обмінюється птицею, купує новинки, переймає досвід догляду та розведення.
– Нещодавно знайшов другу половинку для свого золотистого фазана, – говорить пан Микола. – Вона одеситка із характером. 
На завершення Микола Музичук радить усім, хто хоче розпочати свою справу, перетворити хобі на бізнес – не боятися та дуже цього хотіти.
– Якщо є щире бажання та цілеспрямованість, то обов’язково знайдуться фінансові можливості для втілення мрій у життя! – завершує співрозмовник.
Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора та з архіву ВОЦЗ
Сторінку підготовлено за сприяння
Волинського обласного центру зайнятості