Історія Нового року нараховує близько 25 століть. Вперше цей звичай з’явився в Месопотамії (Дворіччя), де приблизно із 3-го тисячоліття стали відзначати це свято. 

Новий рік ввійшов у побут древніх вавилонян. Всі землеробські роботи починалися наприкінці березня, після того, як прибувала вода в Тигр і Євфрат. Протягом 12 днів святкували урочисту подію – настання часу перемог світлого бога Мардука над силами руйнування і смерті. Свято супроводжувалося ходами, карнавалами і маскарадами. У цей час заборонялося працювати, карати, вершити суди.
Іудеї, які перебували у вавилонському полоні, запозичили цей сюжет і внесли його до Біблії. Від іудеїв традиція новорічного святкування перейшла до греків, а через них – до народів Західної Європи.
Раніше атрибутом на кшталт ялинки були вишні, спеціально вирощені в діжках. Люди вважали, що всі дерева наділені позитивними силами з добрими духами. Для них розвішували на рослинах подарунки. Ялинка була священним центром, «світовим древом», що символізує саме життя і нове відродження з темноти і мороку. Раніше замість іграшок на дерева вішали різні плоди, наприклад, яблука (символ родючості), горіхи (незбагненність божественного промислу), яйця (символ життя, що розвивається, гармонії).
У Росії, починаючи з 1700-го, Новий рік стали відзначати з 1 січня. До цього його початок датувався 1 вересня. А звичай прикрашати оселю ялиновими гілками зародився від періоду царювання Петра І.
У 30-ті роки XIX ст. ялинки ставили в будинках петербурзьких німців. До кінця XIX ст. цей декор є головною прикрасою і міських, і сільських будинків. З 1918-го через приналежність прикрашеної ялинки до Різдва (тобто релігії церкви) її заборонили на 17 літ.
У багатьох країнах, крім ялинки, будинок прикрашають букетами омели. Цей звичай бере початок із Великобританії. Напередодні Нового року в домі має панувати зразковий лад, а всі борги, що накопичилися за рік, сплачені. З настанням півночі господар будинку широко відчиняє двері, щоб старий рік пішов, а новий заходив до оселі. Потім двері і вікна зачиняють в очікуванні гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить щастя наступного року. Ще одне правило для гостя – принести для господарів корж, віскі і маленький шматочок вугілля, який треба кинути в камін і побажати, щоб вогонь сімейного затишку палав вічно.
У Франції святковий стіл не уявляють без смаженої індички і моркви з медом – ознака благополуччя в оселі на майбутні 12 місяців. Важливий атрибут свята – Сантони – дерев’яні чи глиняні фігурки, які ставлять біля ялинки. У південних селищах Франції існує звичай: хазяїн-винороб повинен обійняти бочку з вином, вітаючи її зі святом, і випити за майбутній врожай.
У Греції після того, як годинники проб’ють північ, господиня виходить у двір і розбиває об стіну плід граната. Якщо зернята розлітаються далеко подвір’ям – у новому році родину супроводжуватиме щастя, а поля дадуть гарний урожай.
В Італії у новорічну ніч заведено голосно кричати. Так італійці проводжають Старий рік і вітають Новий. Цікава традиція: викидати через вікно непотрібні речі, коли годинники б’ють дванадцяту – символічне позбавлення поганих намірів та зустріч Нового року з відкритим серцем і щирими думками.
В Іспанії, а також у Каталонії, на півдні Франції, 31 грудня (День Святого Ніколаса) – свято в колі друзів, яке часто відзначають, заходячи в квартири чи будинки сусідів із частуванням та келихом улюбленої сангрії. Також у новорічну ніч є традиція смакувати виноград на центральній площі міста. Для щастя у новому році під бій годинників треба встигнути з’їсти 12 ягідок.
Мешканці Румунії до Нового року печуть пироги з сюрпризом: начинкою стає монета, фарфорова фігурка, кільце або червона перчина. Дівчина, якій дістанеться пиріжок з кільцем, в майбутньому може розраховувати на щасливе заміжжя. А той, кому трапиться монетка, може очікувати покращення фінансових справ.
У Болгарії, коли люди збираються біля святкового столу, у всіх будинках на три хвилини гасне світло. Цей час називають «хвилинами новорічних поцілунків», таємницю яких зберігає темрява.
Жителі Шотландії напередодні Нового року підпалюють смолу в бочці і котять її вулицями, символічно спалюючи старий рік.
Для мешканців столиці Нідерландів – Амстердама – новорічною подією є поява місцевого Діда Мороза (Святого Ніколя) в міському порту. Гість прибуває до країни морем, через Роттердам. Зустрічають його у рибальському селі Моннікендам не лише прості городяни, а й міська влада. Зазвичай це відбувається на початку грудня. До Нового року дітлахи намагаються не пустувати, щоб заслужити у Ніколя довгоочікувані подарунки.
На Кубі напередодні святкувань весь посуд у домі наповнюють чистою водою, а коли настає північ, її виливають із вікон. Так мешканці зичать року, що настає, чистого і світлого шляху.
Вода є атрибутом святкування й у Таїланді та Бірмі. Таїландці при зустрічі поливають одне одного водою з побажаннями щастя в Новому році.
У Тибеті господині перед Новим роком печуть багато пиріжків з різною начинкою, а потім роздають їх усім. Більше роздаси – багатшим будеш.
Новорічну ніч у Кореї заведено проводити на ногах, бо існує повір’я: «Якщо в ніч на Новий рік спати, то брови посивішають». От і гуляють до ранку.
В Ірані Новий рік зустрічають 21 березня. За кілька тижнів до цього висаджують у невеликі горщики зерна пшениці. Незабаром вони сходять, що символізує початок весни і Нового року.
У Монголії Новий рік збігається зі святом скотарства, тому для нього характерні спортивні змагання, перевірки на спритність і сміливість. Навіть Дід Мороз приходить у вбранні скотаря.
З настанням сутінків в’єтнамці запалюють багаття в парках, садах чи на вулицях. Біля них збираються кілька сімей, на вугіллі готують особливі ласощі з рису. У цю ніч забувають сварки, прощають образи, адже Новий рік – це свято дружби. Наступний день в’єтнамці проводять у родині.
Красивими є обряди зустрічі Нового року в Індії. Там люди прикрашають себе рожевими, червоними, білими квітами. В індусів існує правило дарування подарунків. Наприклад, для малечі їх кладуть на спеціальну тацю. Вранці дітям закривають очі, підводячи до очікуваного сюрпризу.
Під час святкової процесії, яка відбувається на вулицях Китаю в новорічну ніч, люди запалюють безліч ліхтарів. Так освітлюють шлях у Новий рік. За допомогою хлопавок і феєрверків китайці відлякують злих духів.
У Японії бронзові дзвони буддиських храмів відбивають у новорічну ніч 108 ударів. Японці вважають, що кожен удар виганяє одну зі 108 людських вад, які затьмарюють життя. Очищаючись таким способом, японці зустрічають свій загальний новий рік народження, оскільки тут не заведено святкувати індивідуальний день народження.
Новорічні урочистості в Австралії вирізняються екзотикою. Відсутність снігу, ялинок, оленів та інших звичних атрибутів свята не засмучує жителів континенту. Дід Мороз знаменує настання Нового року появою на прикрашеному серфі на пляжах Сіднея. Дотримуючись традицій, у його одязі обов’язково присутні біла борода і червона шапочка. Замість звичного халата – плавальний костюм. У новорічний вечір австралійці великим товариством відвідують громадські місця під відкритим небом, де відбувається салют. Одним із найулюбленіших є Вікторія – парк у центрі столиці, де під інтернаціональні жарти і спокусливі аромати європейсько-азіатсько-американської кухні веселі жителі Австралії зустрічають Новий рік.
Після півночі торжества, як такого, немає. Річ у тім, що австралійці прокидаються о 5-6 ранку, незважаючи на вихідні чи свята, і лягають спати не пізніше десятої вечора.

Підготувала Яна ТЕТ
Фото Ганни СНІТКО