Мій товариш любить повторювати: «Ніколи так не брешуть, як після полювання і перед виборами». Не знаю, як щодо виборів, а от стосовно полювання він лише частково правий. Бо я сам потрапляв у такі історії, що почувши їх від когось, нізащо не повірив би.

Так ось, запросили мене якось полювати на качок. Пообіцяли, що дичини буде багато, тому я готувався з усією відповідальністю: начистив рушницю, зібрав усю амуніцію, склав біля входу, щоб нічого не забути, і ліг раніше спати. Будильник іще не продзвенів, а я уже пив чай на кухні. Незабаром із товаришами помчав до місця полювання.
У досвітній імлі виднілися обриси ставка та очерету. Незважаючи на прохолодну погоду, настрій був прекрасний. Я зайняв місце на містку та з нетерпінням чекав ранкового льоту. Край неба світлішав. То тут, то там лунало довгоочікуване крякання качок. Полюванню бути! Ось і перша качка пролетіла. Далеко. А ось пара – простісінько на мене! Я скинув рушницю, прицілився, натиснув на спусковий гачок. Але що це – ні пострілу. Натиснув вдруге – знову тихо. Невже від хвилювання не зарядив рушницю? Переламав зброю – патрони на місці, на капсулях характерні насічки. Якби не сам заряджав патрони, подумав би – дефект. Дістав кілька нових патронів, зарядив. Ось і качка. Скинув, прицілився, натиснув – немає пострілу. Я не розгубився: похапцем дістався до найближчого сусіда, позичив патронів і таки встиг добути пару качок.
Коли я приїхав додому, на ґанку мене зустріла п’ятирічна донька. Побачивши трофей, гордовито вимовила:
– Бачиш, тату, які круті патрони я тобі зварила.
Присів я на ґанок, обійняв малу, поцілував і подякував їй.  А що  ще міг сказати? Сам винен. Нема чого при малих дітях спорядження розкидати.

Яків ШТИРЯ
Фото Анни КРАВЕЦЬ

Ще в епоху раннього палеоліту основним джерелом існування людини було саме полювання. Але часи змінилися, і тепер це ремесло набуло характеру хобі, а людина стала більше уваги приділяти домашнім справам і приручила диких тварин. Вважають, що одомашнення відбувалося у кількох місцях земної кулі, які збігаються з джерелами розвитку давньої культури людини. Це Південна і Центральна Азія, північно-східна частина Африки, південна частина Європи та Америки. Одними з перших одомашнених (після собаки, кози та кота) були качки – близько семи тисяч років тому у Месопотамії та Китаї.
Качки – поширена назва багатьох видів птахів родини качкових. До них належать галагази, черні (нирки), річкові качки, мускусні качки, крехи та інші.

ЗДАВАЛОСЯ Б, МИ ВСЕ ЗНАЄМО ПРО КАЧОК. АЛЕ…
Тільки самки качок крякають.
Крякання качки не має відлуння.
У качок більше шийних хребців, ніж у жирафа.
Пір’я цих птахів вкрите особливим жиром і не змочується водою. Качка завдає і розподіляє жировий секрет з основи хвостового пір’я по всьому тілу.
Качки ходять перевальцем, тому що мають короткі широко розставлені лапи. Для того, щоб крокувати, їм доводиться перевалюватися всім тілом.
Більшість качок, крім мускусних, походять від диких. Вважається, що серед предків мускусних качок є індики.
Качки вміють пірнати на глибину більше 6 м для добування їжі.

Підготувала Анна ШНЕТ