 Взимку їжак спав у лісі під купою хмизу. Та коли з’явилася молода травичка, виліз зі свого зимового лігва – його й упізнати не можна: на колючках суха трава, мох, старе листя поналипало. Виліз, позіхнув, потягнувся і взявся свої колючки чистити. Об гілочки, об кущі потерся, язиком себе облизав. Роздивився, струхнувся – і побіг на полювання.
Цілу зиму їжак нічого не їв. Тепер нехай йому попадуться черв’яки, жуки та жаби – вмить упіймає та з’їсть.
Мине ще трохи часу, їжак оклигає, сили набереться й не тільки з жуками та жабами – він і зі змією впоратися зможе, аби тільки трапилася йому на шляху.
Анна ШНЕТ
Фото із сайта bp.blogspot.com
|
