Часто бігала туди і я, прислухалася до шелесту листя, коли воно розмовляло з вітром, милувалася лісовими квітами. А яку насолоду відчувала, вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. «Ліс іще дрімає у передранішній тиші, непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь». Навкруги спокій…

Багато з нас живе зараз у великих містах, де досить і мріяти про первинну незайману природу. Але ж і в місті є крихта того первозданного, з якого і виникла людина. Хіба ми, йдучи поглинені турботами зі школи, уміємо помічати чудеса навколо себе: пробудження перших весняних листочків, чарівні крижані візерунки на зимових гілках, фарби осіннього листя?
А ставитися до лісу необхідно дбайливо. Бо він, як усе живе, потребує піклування. Це лише на перший погляд здається: росте собі та й росте.
Упродовж останніх десятиліть ліси на планеті зазнали змін через бурхливу і не завжди розумну діяльність людини. На превеликий жаль, ще є такі, які вважають, що в лісі все дозволено: можна розводити багаття, залишати сміття, ламати дерева, топтати, рвати і знищувати рослинність. Їх не турбує, що на місці розведеного вогнища нічого не ростиме протягом 3-4 років. Навколо вогнищ – обламані гілки, пошкоджені вогнем кущі, зарубки і написи на деревах, папір, консервні банки, поліетиленові мішки… Людям у лісі добре, а от лісові від людей доводиться несолодко. Людина повинна задуматися над охороною лісу.
Крім цих задоволень, які дає нам ліс, він ще є і джерелом високоякісних та екологічно чистих будівельних матеріалів і палива.
Ліс – зелені легені планети, джерело життєдайного кисню. Жаль, що багато людей цього не розуміють, і над нашим зеленим другом нависає вбивча сокира.
Ми не повинні бути байдужими до збереження природи. Не можна ламати гілля кущів, руйнувати пташині гнізда, ловити метеликів, обдирати кору дерев, смітити в лісі. Потрібно насаджувати нові ліси, алеї, сквери, сприяти дбайливому ставленню до наших зелених друзів, бо вони очищують повітря, озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекотні дні літа.
Учні нашої школи кожного року беруть участь в акції «Посади дерево», прополюють насадження молодих хвойних дерев у місцевому зеленому господарстві.
Цей ліс живий, у нього добрі очі,
Гудуть вітри у нього в голові.
Поїдемо поговорити з лісом,
А вже тоді я зможу і з людьми.
Ліна Костенко
У рослин і тварин немає депутатів, їм нікому писати і скаржитися, їх нікому захистити, крім нас, людей…
Любий мій ліс! Ти навчив мене багато чого: відчувати і розуміти красу, вболівати, цінувати, кохати… Дякую тобі! Але я – людина – несу певною мірою відповідальність за тебе: за кожне деревце, кожну рослину і кожного мешканця неповторного казкового світу. І доки ти будеш в небезпеці, до тих пір я не буду жити спокійно. Ти повір мені, а я про тебе подбаю!

Вікторія БРУД,
7 клас (смт Торчин, Луцький р-н), переможниця обласного етапу конкурсу «Людина і ліс», І місце