Маневицький район – лідер із заготівлі «живого золота» Полісся – чорниць. У цьому ми мали змогу переконатися, відвідавши консервний цех державного підприємства «Маневицьке лісове господарство». 
Дорогою зупиняємося біля с. Розничі. Тут уже наперебій торгують чорними перлинами лісу. У середньому ціна за літрову банку ягід – до 10 грн. Невисока вартість, порівняно із міською.
– Цю цілющу ягоду збираємо всією родиною, – говорить жителька села Розничі, пенсіонерка пані Анастасія. – Прокидаюсь о 5 годині ранку і працюю приблизно до обіду – поки ноги не втомляться. За день можу назбирати близько шести літрів чорниць, а діти – й до п’ятнадцяти.
Й справді: збір чорниць – важка й клопітка праця. Але, окрім того, це хороша можливість заробити. Неподалік бачимо двох школярів. Вони із запалом перебирають ягоди.
– Мені подобається збирати чорниці. За сезон можна заробити немало, – говорить 13-річний Дмитро. – Я мрію про новенький комп’ютер, а чорничні жнива – хороша можливість і допомогти батькам, і втілити свою мрію у реальність.
Взагалі збирання чорниць приносить гарний прибуток тим, хто не лінується і з самого ранку йде в ліс по ягоди. За сезон сім’я може заробити близько 5 тис. грн.
– Під час цвітіння ягід заморозків не було, тому урожай цього року хороший, – говорить головний лісничий ДП «Маневицьке ЛГ» Анатолій Іщик. – Люди масово йдуть у ліс. Збирають і для себе, бо чорниці – другий хліб на Поліссі, і здають заготівельникам. Так як заробити копійку селянинові тепер непросто – це дуже хороший вихід. Ми виписуємо лісові квитки на заготівлю ягід, заготівельники сплачують податки в казну держави. Звідси район має прибуток для шкіл, садочків, лікарень. Із районного бюджету 15% від усіх грошей витрачається на відновлення лісу, рекреаційні роботи, захист лісів від пожеж.
У селах працює по три-п’ять пунктів заготівлі, залежно від того, яка де сировинна база. В середньому у місцевого населення ягоди тут приймають по 15-18 грн за кг.
У лісі натрапляємо на жінок із с. Прилісне.
– Це своєрідне змагання, – з усмішкою говорить місцева жителька Валентина Перванчук. – У нашому селі цілий тиждень збирають, а в неділю несуть на базар. Хтось 10, 15, а хтось і 20 кілограмів приносить. Але змагання має бути чесним. Тому ми збираємо руками, а не «грабачками». Усе ж стає очевидним рано чи пізно. І коли в пункті прийому висипаємо чорницю на ваги, то одразу видно: в того, хто збирає руками, ягідки чисті, без листочків і гілочок. У інших – закидані листям.
Лісівники щороку попереджають, що гребінками користуватися заборонено.
– Гребінка залишає від розкішного чорничного куща лише стебла, – коментує Анатолій Іщик. – А липень – місяць найбільш спекотний, пошкоджені місця пересихають. І наступного року врожаю тут не буде. Маневичани так не збирають. Вони прекрасно розуміють, що через рік доведеться прийти сюди по ягоди знову.
Трошки далі ми зустріли ще одну збиральницю. Молода дівчина із Чернігівщини переїхала на Волинь шість років тому на батьківщину чоловіка.
– Чоловік мене сюди із самого ранку привозить і забирає після роботи. – ділиться враженнями Надія Шульга. – Поки я ще не звикла, то вночі так пальцями рухала, ніби чорницю рву (сміється). У нас на Чернігівщині не такі ліси, як на Волині. Ягід майже немає. Ці ж місця – дуже багаті на ягоди та гриби.
Збиральниці, які з дитинства знайомі з лісом, пригадують і багато комічних випадків, пов’язаних зі збором чорниць.
– Трапилася із нами колись така пригода, – веде далі пані Валентина. – Ще дітьми, бувало, кошики поставимо, а самі йдемо вглиб лісу. Із собою беремо тільки торбиночку. Біжиш-біжиш, там залишив торбинку чи там. А потім і не можеш знайти. Ходиш, шукаєш, ще б ягідок назбирав, та торбинки немає. Коли знайдемо, то вже й нема коли збирати. А, бувало, залишали в лісі. Добре, що тоді люди такі чесні були. Хто знаходив, собі не забирав, а шукав власника. Інколи тільки наступного дня знаходили. А в лісі ми не блукали. Кожен кущик, кожне дерево – все нам знайоме, бо ж із п’яти років тут.
– Колись дуже багато чорниць збирали, – продовжує Раїса Швець. – Бувало, повні коробки поназбируємо, а нести – ніяк. То вже з останніх сил додому доходили.
У ДП «Маневицьке ЛГ» функціонує один із п’яти консервних цехів Волині. Він виробляє понад п’ятдесят найменувань консервної продукції – від березового соку різних марок до салатів, джемів і варень із врожаю лісів, садів і городу. Продукція маневичан користується попитом як в Україні, так і за кордоном.
– У нас чудово налагоджена співпраця із торговими партнерами, – говорить начальник Маневицького консервного цеху Галина Зінич. – Як вітчизняними – Рівне, Суми, Вінниця, Черкаси, так і закордонними, наприклад Польща, Литва. Продукція – цілюща та екологічно чиста. Без жодних консервантів, згущувачів, барвників та якогось іншого непотребу. Все – натуральне!
Консервний цех Маневицького лісгоспу випускає за рік 1 млн 700 тис. готової продукції.

10 ФАКТІВ ПРО КОРИСТЬ ЧОРНИЦІ
Наукові дослідження доводять величезну кількість унікальних корисних властивостей чорниці.
1. Компоненти цієї ягоди допомагають зміцнювати кістки.
2. Природні елементи, що містяться в ній, є дуже ефективними для зміцнення стінок судин очей і підвищення загального зорового тонусу. 
3. Вживання чорниці – відмінна профілактика ожиріння. Співробітники Техаського жіночого університету виявили: в чорниці містяться особливі сполуки – поліфеноли, які є найпотужнішими антиоксидантами. Як виявилося, чорничні поліфеноли сприяють розщеплюванню жиру, що накопичується в організмі. 
4. Присутність пектинових речовин і клітковина в ягодах сприяють звільненню кишечнику від продуктів гнильного розкладання. А ще чорниця лікує гастрит та виразкову хворобу шлунка.
5. Чорниця містить велику кількість антиоксидантів. Ці речовини сприяють зменшенню кількості відмерлих клітин мозку, тим самим допомагаючи боротися з віковими змінами пам’яті.
6. Свіжі ягоди рекомендують їсти при анемії, порушенні обміну речовин (подагра, ревматизм, жовчно- та сечокам’яна хвороба), жовтяниці, а також вживати як засіб проти гепатиту, водянки, уретриту, нічного нетримання сечі, циститу, хвороб серця, ларингіту.
7. Антоцианіни і феноли, що є в чорницях, зупиняють старіння клітин та попереджають розвиток пухлин, завдяки чому є чудовою профілактикою онкозахворювань.
8. Чорниця знижує рівень глюкози в крові, тож є дуже корисною для хворих на діабет.
9. Ягода є назамінною для жінок, що планують материнство, оскільки склад чорниці дуже добре впливає на здорове функціонування репродуктивних органів жінки.
10. Чорниця допомагає знизити кров’яний тиск, є добрим протигіпертонічним засобом.

ПАМ’ЯТНИК ЧОРНИЦІ
У Закарпатській області відкрили пам’ятник яфині (чорниці). Відлиту з бронзи ягоду на стеблині з листками величиною з гігантське яблуко встановили біля першої в Україні мілітарі-садиби «ГрінГоф». Автор – скульптор з Ужгорода Михайло Колодко. Скульптуру встановили в рамках першого фестивалю чорниць «Верховинська яфина». Мета дійства – привернути увагу до збереження культури та традицій краю, закликати бережливо ставитися до цілющих ягід.

ГАРНА СПРАВА – ЧОРНИЧНА СТРАВА
Окрім традиційних страв із чорниць – вареників, пирогів, компотів – у записниках маневичан є ще одне дуже смачне блюдо.
Пані Раїса Швець із задоволенням ділиться з нами рецептом. Коронна страва їхньої родини, за словами Раїси Андріївни, – «затерка», або «мачинка», як називають місцеві жителі. Технологія приготування досить проста: чорниці перекручують через м’ясорубку чи збивають у блендері, додають воду. Суміш доводять до кипіння. Потім помаленьку досипають борошно (до густої консистенції) та цукор за смаком.
– Коли були дітьми, ми дуже полюбляли «затерку», – говорить пані Раїса. – Ось ідемо в ліс, беремо хліб та «мачинку» – так і обідаємо, і вечеряємо.

Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора