Російські назви – береза повислая, береза бородавчатая.

У рослинному світі України проростає 9 видів роду Береза (Betula L.). Береза – одна з найбільш поширених деревних порід у Північній півкулі нашої планети, росте від субтропіків аж до тундри, добре переносить тепло і сильні морози. Найбільш поширені види берези в лісовій зоні помірного поясу. Ця рослина завжди першою заселяє лісосіки та згарища і навіть не потребує (зокрема в умовах Полісся) висаджування її як культури, а навпаки – створює своїм природним поновленням проблеми для лісівників (як небажана рослина). Це призводить до вимушеної вирубки природного поновлення берези на площах, де посаджені лісові культури сосни, дуба, ялини та інших.
Береза сама поселяється майже в усіх насадженнях і є їх прикрасою у будь-яку пору року.
Ці дерева рано вступають у період статевої зрілості. У сприятливих умовах проростання – через 10 років. Репродуктивна здатність утримується навіть у перестиглому віці. Насіння легко переноситься вітром на десятки кілометрів. Коренева система берези могутня, але у більшості випадків поверхнева – на вологих місцях проростання, а змішана з боковими коренями – на високих. Через проростання на болотистих місцях береза (з поверхневою кореневою системою) найчастіше серед деревних порід піддається вітровалам.
Це – єдине дерево серед рослинного світу, що має кору білого кольору через наявність у ній бетуліну (білої речовини).
Ніколи нікого не залишав байдужим до своєї незвичної ніжної краси березовий чай. Людину, котра перебуває серед беріз, опановує глибокий душевний спокій, наче магічна сила забирає негатив, піднімає настрій, заспокоює, навіює приємні думки, розчиняє у своїй білій енергетиці неприємні спогади, замінюючи їх на добрі, лагідні емоції та почуття, які потім людина довгий час віддає людям, з котрими спілкується.
І не дарма у перекладі з латинської береза означає «ощасливлений, блаженний». Людина, яка навесні п’є життєдайний березовий сік, що за своїм складом є унікальним, дає перший весняний заряд енергії для розумової та фізичної діяльності на весь рік.
Березозол – березень був першим місяцем року у слов’ян до XV ст. З того часу календар змінили, але назва збереглася тільки в українській мові, де його так і називають – березень.
Древні літописи свідчили: в ті часи, коли слов’яни вірили у лісових небесних та водяних духів, була у них головна богиня з іменем Берегиня – матір усіх духів і багатств на Землі, а поклонялись їй в образі священного білого дерева – берези.
Особливим це дерево стає на Трійцю. На свято пастухи і в наш час на пасовиськах плетуть вінки з берези. Раніше один із таких одягали корові на роги. З ним вона ходила цілий день. А другий вінок пастух віддавав господині ввечері. Першим вінком господиня годувала корову, щоб давала більше молока, а другий зберігала на випадок хвороби худоби – тоді гілляки з нього додавали потрохи в корм.
На Зелені свята, як правило, прикрашають подвір’я та обійстя лепехою, але не обходиться і без берізок, які часто некваліфіковано зламують із молодих дерев, наносячи їм шкоду. Про це треба пам’ятати і берегти красу дерева.
Береза – один із головних образів народного фольклору, наче символ весни та щастя.
Багато природних прикмет спостережливі люди пов’язували з господарською діяльністю та синоптичними прогнозами, які часто справджуються завдяки березі.
А ще її споконвіків широко використовували в господарській діяльності і як лікарську та харчову рослину.
Маємо мудрі слова про березу, а саме: «Є рослини, які приносять нам в господарстві набагато більше користі, ніж береза, але ні одне з них різновидністю предметів споживання не може зрівнятися з цим деревом».
Всі лісозаготівельники як виняток із правил знають, що березу на корені треба зрізати потужною бензопилою одним пропилом без зупинки, інакше вона може розчахнутися по всій довжині стовбура і нанести травму людині. Така властивість деревини.
Береза широко використовується в науковій та народній медицині. Сировиною для медичного застосування є бруньки, березовий сік, молоді листки. Бруньки заготовляють у березні, коли вони лише починають бубнявіти; листки – у травні, коли вони ще молоді і ніжні. Бруньки сушать у приміщенні за температури, не нижчій +40 градусів за Цельсієм.
Береза – медонос. Цвіте у квітні. Бджоли люблять березовий сік і збирають його навіть із тирси цього дерева.
У Болгарії листя берези рекомендують як діуретичний засіб при атеросклерозі, захворюваннях нирок та при ревматизмі у вигляді настою і відвару.
У Франції березу називають деревом мудрості. Застосовують із лікувальною метою молоді листки, сік, бруньки, коріння.
У Швеції другий шар деревини використовують як їжу та виробляють із нього домашнє пиво.
У Німеччині та Австрії молоді листки берези застосовують як добрий сечогінний та жовчогінний засіб. У Польщі молоді листки використовують при водянці як сечогінний, жовчогінний та потогінний засіб, при запаленні нирок та сечового міхура, неврозах та інших хворобах.
Цілющими також є кора берези, дьоготь. Нині встановлено безліч лікувальних властивостей усіх частин берези, які є дуже ефективними.
Популярний у народній медицині і березовий гриб – чага (Inonotus obliquus), який є плодовим тілом паразитичного трутового гриба. Це тверді паростки неправильної форми, що протягом 10-20 років живляться соками берези і досягають 40 см у діаметрі.
Збирають березові паростки, зрізуючи їх із дерев будь-якої пори. Але чага весняної і осінньої заготівлі має сильнішу лікувальну дію.
Чага не має запаху і на смак гіркувата. Зберігають висушену чагу два роки.
Березовий гриб містить пігментну речовину складної будови, згарицинову кислоту, незначну кількість алкалоїдів і смол.
А. І. Шаврина (1965 р.) виявила у березовому грибі гуміноподібну чагову кислоту (близько 60%), полісахарид (6-8%), щавлеву кислоту (близько 4,5%), стероїди і птеринові сполуки.
У Львівському медичному університеті з чаги одержали препарат, що містить птерин. Можливо, саме із вмістом птеринів пов’язаний деякий лікувальний ефект березового гриба при пухлинних процесах.
Екстракт чаги використовують для симптоматичного лікування хворих зі злоякісними пухлинами, яким протипоказані оперативне втручання та променева терапія.
Цей препарат можна застосовувати при пухлинах будь-якої локалізації: раку шлунку, легенів та інших органів. Менш ефективний він при пухлинах кісток, шкіри, мозку.
У народній медицині екстракт березового гриба використовують для лікування виразки шлунку, хвороб печінки та селезінки.
Екстракт березового гриба «Бефунгін» зовсім не шкідливий. Протипоказане його вживання хіба у випадку захворювань, при яких не можна вводити в організм велику кількість рідини. Тоді замість чаю та інших напоїв вживають настій березового гриба або цей же настій подвійної концентрації (беруть 2 частини гриба на 5 частин води).
При лікуванні настоєм березового гриба хворий повинен дотримуватися переважно молочно-рослинної дієти. Споживання м’яса та жирів у такому випадку слід обмежити. А консервів, ковбас, копченостей, гострих і пряних страв не можна зовсім. Забороняється при цьому вводити внутрішньо глюкозу і антибіотики (особливо пеніцилін).
Береза з початком весни дає цілющий сік, однією з перших серед рослин розпочинає вегетацію, розпускає листки – цю користь та красу з великим задоволенням отримують люди.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора