Скільки б не було нас – змінних поколінь та епох – зв’язок людини і природи завжди незбагнений, унікальний і… лікувальний. Наприклад, згадаємо коней. Ще лікарі античності знали про оздоровлюючий ефект від верхової їзди.
Давньогрецькі вчені Гіппократ і Гален вважали, що їзда верхи (біг, піші прогулянки) є чудовою гімнастикою, яка ідеально зміцнює тіло людини…
Їзда на коні є чудовим способом зняти стрес і втому, віддалитися від повсякденних проблем і турбот, а також поліпшити фізичну форму. Крім того, це можливість побути на природі
... Читати далі »
Поліщуки, котрі віддавна господарюють у краї озер, річок та боліт, виробили цілісну систему звичаїв, обрядів, вірувань, поводження, аби вистояти в нелегких умовах. Найперше – навчилися жити за законами природовідповідності, тобто в гармонії з навколишнім світом. Досконало вивчили рослинний і тваринний світ, зміни, які тут відбуваються упродовж року і років, щоб уміло використовувати їх у своїй життєдіяльності. Ці багатовікові спостереження лягли в основу народного календаря – що? де? коли? як? За орієнтир взяли релігійні свята.
Як вважають на Поліссі, два осінні празники Відсічення Чесної Голови Івана Хрестителя (11 вересня за н. ст.), який тут має назви Головостаттє, Головостениє, та Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Г
... Читати далі »
Серед грибного різноманіття мені завжди найбільше імпонували гриби-зонтики. Пригадую, як у дитинстві, коли мама поверталася з її улюбленого тихого полювання, я завжди запитувала: «А зонтики є?». Як чула ствердну відповідь – радості не було меж, адже то такий делікатес. Французьких трюфелів не доводилося куштувати, але мамині «відбивні» з парасольок завжди вдало підходили на таку унікальну роль…
Загалом існує кілька видів цього гриба. Найбільш поширені: гриб-зонтик дівочий, гриб-зонтик червоніючий, гриб-зонтик великий строкатий. Для любителів тихого полювання і не тільки наведемо нижче основні їхні характеристики та особливості – зі смачним завершенням. Гриб-зонтик дівочий – має білу кулясту яйцеп
... Читати далі »
Якщо дерева у лісі, то це – сосна, дуб, береза, ялина… Згадуємо ті, що найбільш поширені у нас. Але раптом серед тих лісових порід на узліссі виринає-красується деревце, яке давно одомашнене й окультурене, – дика яблунька або груша. Звідки воно тут?
Сіє дрібний дощ. Ми довго йдемо до місця, де сьогодні матиму можливість вполювати (із фотозброєю, звісно) самця козулі. Але це – якщо поталанить, бо ж удача – пані примхлива! Минаємо ліс, виходимо на галявину з прекрасним краєвидом. Вибираємося на оглядову вежу. Слизько і волого. Але погодні умови ні до чого, коли чекаєш дива. Причаїлися. Я, здається, взагалі ледве дихаю. Ну, думаю, навряд мені пощастить. А супроводжуючий ще й доливає олії у вогонь: «Сьогодні погода трохи погана. Може й не вийти. Будемо чекати». Зітхаю. Із моєю вдачею – довге чекання смерті подібне.
Лісничий за допомогою спеціального пристрою починає свистіти, імітуючи звуки самки. Два рази – гучніше, тоді кілька тихіших свистків. За трохи – ще раз. Аби не сидіти без діла, починаю фотографувати краєв
... Читати далі »
Скільки б не було нас – змінних поколінь та епох – зв’язок людини і природи завжди незбагнений, унікальний і… лікувальний. Наприклад, згадаємо коней. Ще лікарі античності знали про оздоровлюючий ефект від верхової їзди. 
Поліщуки, котрі віддавна господарюють у краї озер, річок та боліт, виробили цілісну систему звичаїв, обрядів, вірувань, поводження, аби вистояти в нелегких умовах. Найперше – навчилися жити за законами природовідповідності, тобто в гармонії з навколишнім світом. Досконало вивчили рослинний і тваринний світ, зміни, які тут відбуваються упродовж року і років, щоб уміло використовувати їх у своїй життєдіяльності. Ці багатовікові спостереження лягли в основу народного календаря – що? де? коли? як? За орієнтир взяли релігійні свята.
Якщо дерева у лісі, то це – сосна, дуб, береза, ялина… Згадуємо ті, що найбільш поширені у нас. Але раптом серед тих лісових порід на узліссі виринає-красується деревце, яке давно одомашнене й окультурене, – дика яблунька або груша. Звідки воно тут?
