Серед грибного різноманіття мені завжди найбільше імпонували гриби-зонтики. Пригадую, як у дитинстві, коли мама поверталася з її улюбленого тихого полювання, я завжди запитувала: «А зонтики є?». Як чула ствердну відповідь – радості не було меж, адже то такий делікатес. Французьких трюфелів не доводилося куштувати, але мамині «відбивні» з парасольок завжди вдало підходили на таку унікальну роль…

Загалом існує кілька видів цього гриба. Найбільш поширені: гриб-зонтик дівочий, гриб-зонтик червоніючий, гриб-зонтик великий строкатий. Для любителів тихого полювання і не тільки наведемо нижче основні їхні характеристики та особливості – зі смачним завершенням.
Гриб-зонтик дівочий – має білу кулясту яйцеподібну шапку, вкриту білими лусочками, з тонким бахромчастим краєм і блідо-буруватим горбком, що ледве виступає. Пластинки вільні, густі, білі, згодом – світло-рожеві, від дотику стають брудно-коричневими. Ніжка доверху звужується, біля основи з бульбою – бруднувато-біла, з часом – бруднувато-коричнева, гола, волокниста, з широким рухомим кільцем, котре відстає. М’якуш білий, на зламі трохи червоніє біля основи ніжки, з запахом редьки, без особливого смаку. Плодові тіла з’являються у серпні-жовтні.
На території України його можна знайти на луках, у хвойних, хвойно-широколистяних лісах (Закарпаття, Центральне Полісся, Крим). Їстівний. Рідкісний, занесений до Червоної книги України.
Гриб-зонтик червоніючий (синонім – гриб-зонтик кошлатий) – із кулястою, зонтикоподібною, сірувато-буруватою або сірувато-жовтуватою шапкою, вкритою крупними, рідкими і широкими лусочками. М’якуш білий, на зламі червоніє. Пластинки теж білі, широкі та рідкі. Ніжка донизу злегка потовщена, біля основи з великою окантованою бульбою – білувата, гола, порожня, з широким пластівчастим нестійким кільцем.
Росте на всій території України, у хвойних і листяних лісах, парках, садах. Плодоносить із липня по жовтень. Хороший їстівний гриб. Щоправда, за смаковими властивостями він дещо поступається зонтику великому строкатому. В їжу вживають у смаженому та сушеному вигляді.
Часто ці гриби плутають із мухоморами. Розрізняють їх так: лусочки на капелюшках парасольок темніші від основного фону, у мухоморів – світліші. Кільце у зонтика рухоме, а в мухомора – приросле до ніжки.
Гриб-зонтик великий строкатий – має білувату, сірувату або сірувато-коричневу з лусочками шапку, яка у молодих має форму яйця, з часом стає конусоподібною. У зрілих грибів вона подібна до розкритої парасольки з темним горбком – звідси й така оригінальна назва. Ніжка – вкрита бурими лусочками, сірувато-коричневого кольору – порожниста, з широким рухомим кільцем, до основи потовщується. М’якуш білий, товстий, рихлий. Пластинки вільні, широкі, часті. Росте з липня по жовтень у листяних і хвойних лісах, на відкритих трав’янистих місцевостях. Плодові тіла з’являються поодиниці або групами.
Надзвичайно ароматний їстівний гриб. Зазвичай в їжу використовують молоді або розкриті, наче парасольки, шапки. В готовому вигляді вони дуже соковиті, а такий смак… вдалим словом навіть не опишеш.
На осінній десерт пропонуємо рецепт «відбивних» із грибів-зонтиків строкатих – просто, зате пальчики оближеш.
Отож, для «відбивних» відібрати розкриті шапочки грибів. Почистити, промити. Скласти у глибоку миску, заливши окропом на 15-20 хв.
Воду злити, шапочки охолодити, посолити, поперчити за смаком. Обкачати в борошні з двох боків, а потім – у збитому яйці. Обсмажити на середньому вогні з двох боків до рум’яної шкірочки. Смачного!

Підготувала Яна ТЕТ
Фото Валерія ПНЕВСЬКОГО
та із сайтів www.commons.wikimedia.org