Весна тільки-но вступає у свої права, а я – у царстві метеликів. Вперше. Тому розглядаю кожну дрібницю з особливою цікавістю. Тут тільки я і вони – великі, маленькі, блакитні, чорні, жовті, коричневі, червоні – різнобарвні. Разом із метеликами чекаємо їхнього господаря, котрий зараз розповість, чим і як живуть ці тендітні створіння.

Підходжу ближче. Що це? Упав, бідненький. Крильцями тріпоче. Так шкода стало. Присідаю і обережно беру на руки.
– А це зайве. Ви зараз йому болю завдали, – чую за спиною. – Отаку помилку найчастіше й роблять люди, вважаючи, що так метелику не зашкодять. А у нього крильця – як пилинки. Дмухнеш сильніше – відчуває. А від дотику взагалі страждає.
…Протягом годинної розмови з киянином Еміном Худієвим метеликів більше торкнутися не наважилася: лише дозволяла посидіти у мене на руках, волоссі та ловила кожну яскраву мить фотокамерою.
Метелики у цій колекції – тропічні. Правда, Емін зізнається, що кокони, з яких потім (бачила це на власні очі!) на світ з’являються жителі природного середовища Індонезії, Цейлону, Південної Америки, літаком доправляють із (тепер несподіванка) Китаю!
– Так-так, я знаю, що ви зараз подумали, – сміється молодий чоловік. – Але китайці навчилися і цьому непростому мистецтву – вони досить успішно та швидко вирощують кокони.
Який метелик народиться, визначити за зовнішнім виглядом кокона неможливо, тому це залишається сюрпризом аж до визначного моменту. Багато залежить від середовища, в якому дозріває лялечка, бо ж метелик, наче губка, всмоктує в себе ознаки навколишнього світу.
– Природа подарувала цим комашкам лише коричневий і чорний кольори, – долучається до розмови Любов Сокіл, котра нині переважну частину свого часу присвячує метеликам. – Всіх інших барв він набирає від того, що їла гусінь.
Пані Люба розповіла: лялечки дозрівають при температурі 25 градусів і відносній вологості повітря 90%. Від неї метелик звільняється буквально за одну чи півтори хвилини. Сідає зверху і розкриває крильця. Або ніколи не здіймається в повітря. Тож із 1000 лялечок народжується приблизно 600 ідеальних метеликів. Інші – з дефектами. Такі в природі падають на землю і часто просто розсипаються. У штучному середовищі їх зазвичай очікує довге «життя» під скляною рамкою…
Емін розповідає чимало дивини про своїх підопічних, наче бажає довести, що його захоплення – найкраще і має чимало переваг над усіма іншими разом узятими. От, наприклад, каже, що багато сучасних технологій – ексклюзивний подарунок метеликів. Вчені розкрили секрет лускатих крил комахи (вони підвищують можливість літати і підтримують температурний баланс). І ось, будь ласка, люди отримали покриття, яке різко зменшує вібрацію та шум гвинтів вертольота, підвищує швидкість зльоту і маневреність. А ще – суперманеврені парашути. Від метелика також пішли новітні способи охолодження техніки. Що стосується забарвлення, то, як виявилося, так звані оптичні лусочки крил цих комашок влаштовані надійніше і працюють ефективніше, ніж сучасні світлодіоди в якісних моніторах і телевізорах!
І хто ще сумнівається у тому, що природна досконалість, навіть у найпростіших її створіннях, досі не перевершена жодними людськими винаходами?..
Під час розмови, через деталізовану насиченість котрої не встигаю вловити всіх родзинок про життя комашок, розглядаємо найбільшого у світі метелика.
Атакус атлас. Постійний мешканець Індонезії. Красунчик, як і всі його родичі. Мало того: його гусінь виділяє міцний та ворсистий шовк. А на Тайвані навіть примудрилися застосовувати чималий його кокон як гаманець.
Та мою увагу вже привертає симпатичний нахаба, який без жодного страху вмощується на волоссі. Емін каже, що цього блакитного метелика називають найкрасивішим на планеті.
– Голубі морфи. Про них навіть мультики є, – сміється молодий чоловік і обережно знімає з моєї голови дивне створіння, котре вже встигло заплутатися лапками у волоссі.
– Є цікава історія про цих красенів, – розповідає Любов Сокіл. – Коли наші вчені приїхали у Південну Америку і побачили цих прекрасних метеликів, то захотіли збагатити ними свою колекцію. Але виникла трудність: ця комаха живе на висоті не менше 3 метрів. Та хіба таке може спинити нашого брата? Тож попросили місцевих, аби дістали їм кілька парочок. Ті взялися ловити метеликів без особливого жалю, тож під час процесу пооббивали крильця. Звісно, такі непривабливі метелики ставали непотрібними. Згодом люди помітили, що вони їдять гнилі фрукти. Тому змочили улюблену страву цих надзвичайно крихких створінь вином – і метелики самі прилітали на аромат.
До речі, на землю спускаються лише самці. Вони вдосталь наїдаються фруктами та мінералами із грязюки, а потім летять наверх і діляться поживою із самками. Отака нечасто притаманна здатність у людей для цих метеликів – незаперечне правило…
А ось метелик, схожий на сову. Це Каліго атреус. Коли розправляє крильця, здається, ніби на тебе й справді дивиться мудрий птах.
– Так він відлякує від себе пернатих, які полюбляють поласувати метеликом, – пояснює пані Люба. – Це спрацьовує.
Каліго є кілька. От зі звичайним представником цього виду на батьківщині – у Бразилії – борються, як у нас із капустянкою. Ці комахи із гарною зовнішністю можуть добряче нашкодити апельсиновим та банановим плантаціям.
Може, воно й так... Але від споглядання, як цей метелик вмостився на шматочку апельсина, котрим його гостинно почастували, і в процесі поїдання то розправляє, то закриває крильця, виникає лише відчуття замилування…
Коли ж молодий чоловік розповідає про те, що метелики бувають отруйними, можуть пити кров або ж сльози, чомусь навіть не віриться. Але і Люба, й Емін стали стверджувати таке в один голос.
Словом, щодо метеликів-вампірів, то це – чистісінька правда. Є такий особливий вид – Каліптра. Правда, є одне «але», котре неабияк втішило моє жіноче самолюбство. Кров або сльози п’ють лише самці. Вони вночі злітають на світло, щоб померти у вогні або скуштувати людської крові. Укол чималим хоботком досить болісний. А якщо не прогнати нахабу, то він смоктатиме кров від 5 до 20 хв.
Навіщо ж метеликові чужі сльози? Бо вони – солоні. А окремим видам дуже потрібна сіль.
Зазвичай ці комахи полюбляють фрукти та квітковий нектар. Пані Люба каже, що від такого споживання з часом змінюється їхнє забарвлення. Через приблизно 70 років виникає абсолютно новий вид із особливими кольорами. Загалом же учені поки нарахували приблизно 200 000 видів усіляких метеликів.
Так, забула сказати про отруйних.
– Ні, не бійтеся. Нічого поганого з вами не станеться, якщо цей метелик просто посидить на руці, – поспішає заспокоїти співрозмовниця. – Шкоди він наробить тільки тоді, якщо спробуєте його з’їсти. До речі, а він вас уже скуштував, точніше – спробував, який смак вашої шкіри. Метелики пробують усе лапками. А очки комахи складаються із 6000 лінз! Уявляєте?! Він збирає зображення докупи, наче пазл.
– Ось, дивіться, то процес залицяння, – голосно привертає нашу увагу Емін. – Той, котрий активніший, то самець. Помітно, що він дуже наполегливий. Такий цікавий факт: акт любові у них триває від 20 хвилин до декількох годин. А деякі навіть залишають мітки на партнерах, щоб ніхто на них більше не зазіхав.

…Два дуже гарних яскравих метелики кружляли у повітрі. Мені особисто це більше нагадувало танок у парі. А музику, під яку вальсували комашки, створювали, очевидно, їхні раптово-випадкові почуття. Словом, краса…
Пригадала уроки зарубіжної літератури. Вчителька розповідала, що стародавні греки вважали метеликів проявом чогось божественного. А тих, у кого на крильцях плачуть очі, вони пов’язували зі стражданнями бідної дівчини Іо – коханої Зевса. Щоб урятувати її від нападів своєї ревнивої дружини Гери, правитель Олімпу перетворив Іо на білосніжну телицю. Але і після цього Гера продовжувала переслідувати суперницю, насилаючи на неї жахливого ґедзя. Страждання бідної телиці помітив метелик і втер її сльози. Сліди заплаканих очей бідної дівчини навіки лишилися на його крилах.

Катерина ГАВРИЛЮК
Фото автора