Унікум серед дерев, що являє собою один вид, один рід і одну родину. Гінкго дволопатеве – реліктова рослина, єдиний вид роду Гінкго, що є єдиним представником родини Гінкгові, яка також – єдина у класі Ginkgoopsida, хоча відомо, що в родині було ще близько 18 видів. Це дерево – єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними. В Україні гінкго можна побачити зокрема у м. Гоща Рівненської області, а також – у м. Мукачеве Закарпатської.

Унікум серед листяних дерев – береза, адже лише вона має білий стовбур. А це завдяки бетуліну – білій смолистій речовині, що заповнює порожнини кліток пробкової тканини на стовбурах цього дерева й надає йому такого кольору. Його ще називають тритерпеновий спирт.
Унікум серед хвойних дерев. Струнке високе (20-40 м) дерево родини соснових із конусоподібною кроною – модрина європейська – єдина серед хвойних, у котрих на зиму опадають шпильки. Зазвичай на гілках хвоя розміщена поодиноко, на коротких бічних – пучками по 20-50 шпильок. Модрина європейська поширена в західних Карпатах, її культивують у парках та лісництвах. 
Ще один унікум серед хвойних дерев – гінкго дволопатеве. В цьому дереві немає нічого, що говорило би про його приналежність до хвойних. Замість шпильок – товсте трикутне гострокінечне листя, розташоване віялоподібно. Немає і звичних шишок – замість них дрібне, подібне на сливи насіння. Виникло гінкго близько 300 млн років тому. 
Дерево-барометр. Цікавою особливістю ялини є те, що її гілки чутливо реагують на вологість повітря. Коли сухо і ясно, вони стоять похилі, а в сиру погоду розправляються й навіть вигинаються догори.
Дерево, що тоне у воді. Деревина модрини має надзвичайну міцність і довговічність. Шпали з модрини служать десятки літ, тоді як із сосни – лише 4 роки. Цінні властивості деревини модрини пов’язані з її надзвичайною щільністю і високою питомою вагою, а також тим, що вона просякнута дубильними речовинами. Внаслідок високої питомої ваги у воді вона тоне, тому сплавляти її, як сосну, не можна. 
Дерево, яке «ходить». Лісоводам відомо, що черемха, яка росте біля колишніх проток, часто піддається при паводку сильному натиску води й ударам крижин. Природно, що рослина потребує додаткового закріплення в ґрунті. Це відбувається завдяки надземним (повітряним) відведенням, які, приземляючись на деякій відстані, утворюють повітряний відгілок – «ходулю». Упершись у ґрунт, відгілок закріплюється й випускає цілий пучок нових стебел. «Так ходять дерева», – писав про черемхові дуги класик Лев Толстой.
Георгій МАЦЕНКО
Фото Оксани ЧУРИЛО