Яких тільки людських якостей ми не знаходимо у діях тварин. Відомий філософ Платон, вивчаючи ці особливості, вдосконалював свій розум та проникливість, завдяки чому його життя було більш наповненим. 

Лактацій приписує тваринам не тільки здатність говорити, але й вміння сміятися.
«Ми повинні визнати, що тварини наділені таким же розумом, як і ми, діючи схоже до нас… Важко сказати, хто винен у тому, що люди та тварини не розуміють один одного, адже ми не розуміємо їх так само, як і вони нас», – пише французький мислитель епохи Відродження Мішель Монтень.
У тварин є та благородна особливість: лев ніколи не стане рабом лева, кінь – рабом коня. Серед людей спостерігається інша картина. Людина часто виділяє себе з-поміж інших живих істот, зокрема тварин, применшуючи їхні можливості та возвеличуючи себе безпідставно. Насправді ж людина – досить крихка та залежна істота.
Демокріт доводив, що ми навчилися багатьом ремеслам у тварин. Шити і ткати – у павука, будувати – у ластівки, музиці – у солов’я.
Для повсякденного життя людині потрібно значно більше правил, законів, настанов, ніж, наприклад, журавлям та мурахам для їхнього життя, але вони живуть за суворо встановленим ладом, не маючи ніякого поняття про науку.
Тварини вміють майстерно збирати і робити запаси на майбутнє, знають необхідну інформацію про домашній устрій. Мішель Монтень наводить приклад із життя мурах, які, помічаючи, що зібране ними зерно починає сиріти, розкладають його на повітрі для просушки. Знаючи, що зерна з часом зволожуються і розм’якшуються, готуючись прорости, мурашки відгризають кінчик зерна, з якого виходять паростки.
Тварини народжують дитинчат, годують їх, вчать рухатись і діяти так само, як і люди. Що стосується дружби, то в цьому питанні вони більш постійні, ніж люди. Мають почуття справедливості, коли служать своїм добродіям, люблять та захищають їх.
Тварини здатні на взаємні почуття. Наприклад, коні інколи так сильно прив’язуються один до одного, що буває нелегко їх розлучити і примусити служити окремо.
Плутарх, перебуваючи на кораблі, спостерігав, як собака не могла дотягнутися до рослинного масла, яке було на дні посудини із надто вузьким отвором. Щоб знайти вихід із ситуації, тварина почала кидати камінці для того, аби масло піднялося до верху кружки. Такі дії є ознакою витонченого розуму.
А на одному із островів у Егейському морі філософ спостерігав за взаєминами кита і риби – лоцмана. Кит пливе за рибкою, дозволяючи тій управляти собою. Кит, який може проковтнути все, що трапляється йому в пащу, ніколи не зробить шкоди лоцману. Просто кит на деякий час зупиняється, коли рибка у нього в пащі, а коли вискакує звідти – відразу ж слідує за нею. Хіба це не приклад дружніх стосунків?
«Краще було б зовсім не наділяти людину тією кмітливістю, гостротою та проникливістю, які в сукупності становлять розум, і якими ми так щедро обдаровані, бо ж ці якості корисні небагатьом, для більшості вони шкідливі», – зазначає Мішель Монтень.

Оксана ГАВРИЛЮК,
старший науковий співробітник відділу природи Волинського краєзнавчого музею