Непомітно денну задуху змінила серпнева прохолода, а привітне сонце затулили дощові хмари. Як жваво хвилюється природа перед грозою!
Вітер ритмічно гойдає дерева, а вони, ніби протестуючи, не бажають нахилятися. Затяжно загриміло. Здається, небеса сперечаються з нашим грішним світом. Мовляв, що ж ви, люди, наробили?!
Краплини очищення чимдуж посипалися на землю… Дощова стіна відокремила мене від неба. Не можу підняти голову. Та й не треба. Затримую подих і… швидко вибігаю під дощ. Омийте мене, дари Посейдона!
Із трепетом наставляю долоні – відчуваю кожну життєдайну краплину, що ллється із небесних кранів.
Жива!

Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора