У червні журналісти відзначають професійне свято. Як і щороку, 2014-го у храмах за нас молилися. За всіх. Тих, хто в бою реальному, і тих, хто під мирним небом наче у бою, і тих, хто створює бої своїми замовними, проплаченими матеріалами. Бог один для всіх. Він захистить, він же і покарає. І треба пам’ятати, що сила слова – безмежна. Вдалого слова іноді достатньо, аби повернути на поле бою військо, що рятується втечею, перетворити поразку на перемогу, врятувати країну. А іноді достатньо слова, аби розпалити війну, вкласти її в уми і виправдати.
Сьогодні на журналістах – неабияка відповідальність. Адже відбувається інформаційна війна. Війна слова. Зважаючи на величезну довіру населення до засобів масової інформації, дійсність поступово перетворюється на психологічне місиво, коли зазомбованість і навіювання створюють сумнівну реальність. Ми живемо у час, коли війна перемістилася у новий простір – полем битви стають газети, журнали, телебачення. У цьому новому конфлікті звичайній людині важко відділити добро від зла. Важко зрозуміти хто правий, а хто ні, бо варто лишень увімкнути інший канал чи взяти в руки інакше видання – і опоненти змінюються.
Ті, кому це вигідно, прекрасно розуміють, що для маніпуляції свідомістю населення і потрібна атмосфера страху, стресового стану, що блокує критичний розум. Саме емоційний дискомфорт дає можливість вселити у свідомість будь-який міф і водночас довести суспільство до повної соціальної апатії. Люди вірять сказаному. Воістину: словом можна як зцілити, так і вбити. І саме журналістика має можливість творити, спрямовувати, закладати необхідні стереотипи поведінки, програмувати бажання, формувати потрібне світосприйняття, реальну думку громадян у країні й світі. Тому дуже важливо, аби журналісти розуміли це і були відповідальними. За кожне слово, висновок чи заклик.
«Лісовий вісник» ніколи не позиціонував себе як політично спрямоване видання. Ми намагаємося дати пізнання. Інколи через аналогії, порівняння, перетворення у природу, її процеси. Увесь наш невеликий редакційний колектив (на фото) і велика когорта дописувачів працюють над тим, аби нести у світ добро, правильне мислення, позитив, милосердя. Аби щоразу після перечитування журналу залишався післясмак спокою і заклику одночасно. Заклику любити природу, друзів і ворогів, любити батьківщину і цінувати її сьогодні, завтра і повсякчас. Звісно, ми не можемо оминути й значимих для країни чи світу тем. Намагаємося встановити істину, докопатися до суті. Так, ми пишемо про природу, а отже – про життя. Адже це – речі абсолютно невід’ємні.
Колектив «ЛВ» щиро вітає журналістів зі святом. Мирного неба нам усім! Нехай журналістика завжди буде самодостатньою. Аби мала можливість не прогинатися перед чиїмись замовленнями, а об’єктивно оцінивши ситуацію, говорити правду, якою б вона не була. Маємо спільними зусиллями творити щасливу Україну – могутню, незалежну, квітучу державу.   
Слава Єдиній Україні!

Оксана ЧУРИЛО,
заслужений журналіст України, головний редактор Всеукраїнського журналу
«Лісовий вісник»