Відшуміли-відгуляли пісні бузкового гаю у Диканьці, що на Полтавщині. Щороку у теплі травневі дні під запашний цвіт бузку збираються тисячі мешканців області та всієї країни, аби відвідати традиційні гуляння на пісенному святі. 

Відбувається захід у розкішних бузкових тенетах, що манить своїм ароматом. Це пам’ятник природи місцевого значення, котрий здавна став територією відпочинку та проведення оглядових екскурсій. Вважається, що Бузкова яма вже сягнула за столітній рубіж. Закладена ще на початку ХІХ ст. у кар’єрі завглибшки до 5 м, з якого брали глину для цегельного заводу князя Віктора Кочубея. Після закриття заводу тут посадили бузок, облаштували алеї та альтанки. Яма має круглу форму і займає площу 2 га.
За легендою, цей бузок спеціально посаджений Віктором Кочубеєм для хворої доньки Ганни. Багатий батько побував із нею у медичних світил багатьох країн Європи, в кращих лікувальних санаторіях. Але не допомагали хворій ні столичні розваги, ні європейські ліки, ні далекі подорожі. Тому звелів засадити місцину бузком різних сортів, плекаючи надію весняними буйноцвітами зцілити доньку. За створення дивовижного гаю взялися чехи-садівники, котрих запросили спеціально для постійної роботи в садах і квітниках маєтку. Коли розпустилася бузкова благодать, до гаю привезли й згасаючу Ганну. Як і очікували, враження від Бузкової ями були неперевершеними. Дівчині стало краще хоч наостанок. Невдовзі вона померла, а Бузкова яма щороку в травні продовжує радувати обласним пісенно-мистецьким святом «Пісні Бузкового гаю».
З висоти оглядового майданчика добре видно це світло-фіолетове «озеро», що хвилюється під подихами травневого вітру. Безумовно, така краса надихає на творчість і створення свята, яким хочеться ділитися. На фестиваль, влаштований біля історично-біологічної пам’ятки, приїхали співаки, танцюристи, майстри народного художнього ремесла з різних районів Полтавщини та сусідніх областей.
Дивувалися гості всіляким розвагам. У містечку майстрів можна було попросити у коваля викувати справжню підкову «на щастя», поласувати національними українськими стравами, традиційними полтавськими галушками та козацьким кулішем. Умільці рукотворних сувенірів пропонували гостям магічні обереги з блакитної опішнянської глини і мило, зварене з натуральних компонентів за рецептом, якому більше трьох тисяч літ.
Неабиякою популярністю у гостей свята користувалася пересувна кузня, котра до Диканьки приїхала з острова Хортиця. Мелодійний дзвін від ударів молота об ковадло гармонійно вклинювався своєрідним «беквокалом» у виступи самодіяльних колективів. До того ж, на тлі різнобарвних квітів диканьчани розгорнули масштабну мистецьку програму, до якої залучили чи не всю область. Родзинкою свята стали виступи фіналістів «Україна має талант» – тернопільського гурту «Забава» («Лісапетний батальйон»).
Ось так протягом двох днів розважався весь полтавський край та гості області під запашним шелестом квітучого бузку.

Лілія ГНАТЕНКО
Фото автора