Цього стерпіти не можна. Та й мені не годиться мовчати...
Кажуть, Бог помагає. Добрим людям «засвітитися» добром. А підлим дурням, набродові всякому, хоч би й «ідейному» – показатися перед світом своєю підлістю й дурістю. От і задумали жбурнути ще один камінь в Україну...
Але якими ж треба бути ідіотами, щоб жертвою міжнародного кіднепінгу зробити жінку, та ще й з іменем Надія?!

Для українців жінка – «як сонце і повітря довкола нас». Вона Матір – та, яка народжує; й Дружина – та, яка чоловіка робить людиною. А Надія Савченко – ще й Захисниця-Берегиня, яка не злякалася піти проти тих, які Україну розривають та кров праведную точать! Це наче над Божою Матір’ю поглумитися. Та й фотографія Надії у шоломі летуна – як ікона.
Жоден українець не може простити злочинців за це нахабство й блюзнірство, а під ганебний стовп має привести й перед усім світом посоромити, таке перед світом розповівши.
Сотнями років дикі орди рвалися через степ в Україну, щоб нищити й грабувати, щоб убивати й викрадати те, що в українських чоловіків найдорожче, – рідних та коханих жінок і дітей.
Зараз ця орда вже нібито й не така дика, але так само з усього найбільш їй цікава зброя – для вбивання. Вбивання не лише тіла, але й людської думки, душі. Вона й надалі так само жадібна й нахабна. Ненавидить нас і нашу свободу.
Ось черговий ординський подвиг – вивезли в Росію й намагаються судити за вигаданим звинуваченням. І не кого іншого, а нашу НАДІЮ!
Все ясно. Так хочуть відмити себе, звести наклеп на нас.
Що робити її родині й що робити державним діячам – їм відомо. А що робити нам – усім українцям? Стояти поряд із нею!
Нас не повинно цікавити, що їй інкримінують і що їй «світить», адже це все – брехня й нечуване нахабство! Нас не повинно цікавити, хто в них «суддя», а тим більше – хто «прокурор». Бо то ми маємо бути прокурорами, вони – звинуваченими. Суддями-ж – усі чесні люди широкого світу, а ще – Бог та Історія!
Надія Савченко – не полохлива Надя. Вона  – воїн. Вона пішла туди, куди побоялися піти інші. Вона і в тюремній камері воїн. Воїн, який лезом своєї хоробрості не вбиває, але вказує. Допомагає всім зрозуміти, де добро, а де – зло; де темрява, а де – світло!

Юрій ГАВРИЛЮК,
етнічний українець із Польщі,
м. Бельск-Подляски

Надія Савченко – українська льотчиця, штурман-оператор гелікоптера Мі-24 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних сил Збройних сил України.
18 червня Надія Савченко потрапила у полон до сепаратистів під містом Щастя в Луганській обл., де воювала у складі добровольчого спецбатальйону «Айдар».
23 червня її перевезли в ізолятор російського міста Воронеж. Російська влада підозрює Савченко у причетності до загибелі на Сході України двох журналістів Всеросійської держтелерадіокомпанії – Ігоря Корнелюка й Антона Волошина. 25 липня Воронезький обласний суд відхилив апеляцію захисту і залишив під вартою українську льотчицю до 30 серпня 2014 р., відмовившись випустити її під заставу у 500 тис. рублів.