Акт любові зі світом розпочато.
Ноги стають на килим-чарівник – і ми летимо у вільне від усього МОЄ плавання.
Одягаю футболку на голе, і від цього щире тіло, відчуваю тканину на плечах, свої руки, живіт, пальці, коліна, дотик найдовшої прядки до Шкіри території лопатки.
Я вчора перестала грати у дорослозайнятість і сьогодні йду на кухню пити згущене молоко. Я йду. Ти зі мною?
Скажи, що ти мій брат, а я твоя сестра – і ми вільні підемо гуляти зі світом.
Я люблю моє вікно, шепіт замка вхідних дверей, вусаня-водія з кольорової маршрутки, вхідну ручку дверей до моєї роботи, не менше за неї – свою чашку з червоними маками, чекаю сходів сонця, чекаю їх заходів.
Скажу тихенько і востаннє й більше це нікому ніколи не повторюватиму: я викинула загнаність, законсервованість, важкість, проблемність, я вчуся далі, дуже хочу отримати п’ятірку наприкінці семестру, щоб не залишитися ще на рік. Тому у мене це виходить.
Я більше не буду давати тобі порад, бо стаю тоді до сміху безпорадною. Йди собі своїм шляхом, однаково мені не дістатися до карти у твоїй кишені.
Я тільки почала вчитися кохатися у літерах, читати цифри, перешіптуватися з ідеями, але лишилося вивчити половину карти світу й абетку моїх думок.
Добре: я буду мовчати і слухати нашептану світом казку.
І ще одне-однісіньке: давай сьогодні спробуємо лизнути сонце. Думаю, язик не попечемо .
Тіна РЕЙ
Фото Євгена КОВТОНЮКА
|
