Головне меню
Рубрики
Анонси [29]
Колонка редактора [23]
На часі [25]
Еко [14]
Людина [24]
Актуальне інтерв’ю [12]
Світ без кордонів [7]
Резонанс [6]
Сторінки історії [17]
Глибинка [10]
Природа і ми [33]
Мисливство [13]
Рибальство [9]
Світ тварин [9]
Наш фотоконкурс [13]
Зі світу по нитці [4]
Хобі [17]
Цілюща аптека [29]
Лісова книгарня [9]
Цікаво [53]
Нотатки натураліста [161]
Світ очима дитини [20]
Лісовичок [31]
На замітку [18]
У світі пернатих [15]
Подорожуємо разом [29]
Психіка людина і проблеми лісівництва [10]
Новини [101]
Світ рослин [6]
Роздуми [9]
До теми [9]
Традиції та сьогодення [16]
До ювілею [7]
Статистика
Главная » 2015 » Лютий » 26 » «Лише чіткі правила гри покладуть край лобіюванню тих чи інших інтересів»
16:35
«Лише чіткі правила гри покладуть край лобіюванню тих чи інших інтересів»

Ще до нового року у лісовій галузі держави склалася ситуація паузи. Революційний голова Валерій Черняков уже задовго до ухвалення складу Кабміну та створення правлячої коаліції зрозумів, що крісло під ним похитнулося. І хоча втриматися на посаді намагався, таки написав заяву про звільнення за власним бажанням. Наразі (12.02.15 р.) місце керівника галузі вакантне. 
Нещодавно понад 130 ветеранів лісової галузі звернулися до Прем’єр-Міністра Арсенія Яценюка із закликом «покласти край череді випадкових людей на посаді керівника лісового відомства і призначити професіонала-лісівника зі спеціальною освітою та досвідом роботи».
А поки очікування триває, дамоклів меч нависає то над можливістю експортувати деревину, то над лісгоспами, які хочуть передати у приватні руки, то над мисливськими господарствами, з якими також ніяк не можуть визначитися, а то й узагалі над видачею дозволів на проведення рубок у лісах.

 «Лісовий вісник» вирішив обговорити все це з професіоналом, людиною, яка багато років віддала лісовій галузі, завідувачем кафедри дендрології та лісової селекції Національного університету біоресурсів і природокористування, колишнім першим заступником голови Держкомлісгоспу, національним координатором міжнародної програми «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону» та одним із авторів сучасного лісового законодавства Юрієм Марчуком. 
Він один із небагатьох, хто готовий відверто розповісти про своє бачення сьогоднішньої політики у лісовому секторі. 
– Юрію Миколайовичу, зараз багато галасу навколо прогнозованої приватизації лісгоспів та лісів загалом. Колись мої діди мали власний ліс. Але свого часу його забрали і передали у власність держави. Зараз механізму повернути колишню власність немає, але є ідея нової приватизації. Проте, як на мене, нехай тепер держава розпоряджається природним ресурсом. Але розпоряджається мудро і контрольовано. 
– Ліси мають бути у державній власності. Тоді чітко виконуватиметься те, до чого прагнуть усі пересічні громадяни України, – Стаття 13 Конституції України говорить про вільний доступ до природних ресурсів. Приватним же треба визнати той ліс, який вирощений на приватній землі. Якщо власник землі прийняв таке рішення, то держава має підтримати його – створити пільгові умови і законодавчо їх закріпити. Але не можна допустити, аби приватні ліси з’явилися за рахунок приватизації державних або комунальних масивів. Зараз чимало пайщиків навіть не знають, що на їхніх землях самосівом виріс ліс, адже ця земля багато років не оброблялася. Це не так і погано для бідних піщаних земель Полісся, бо жито, скажімо, тут дає 3-4 центнери з гектара, а сіяти треба два. 
– Але ліс – то навіть не жито. До стиглості він росте десятиліття. 
– Так, але якщо людина вирішила цим займатися, то нехай. Проте кожен має розуміти: як тільки ділянка юридично стане лісом, почнуть діяти відповідні закони та правила. До того ж, треба заохочувати людей, стимулювати вирощувати ліс. Треба попрацювати над нормативно-правовою базою, податковим законодавством. Сьогодні все це абсолютно не розраховане на приватний сектор. 
– На початку лютого відбулося засідання круглого столу Світового банку, в якому ви брали участь. Що вирішували, які питання обговорювали? 
– Я був не так учасником, як координатором. Основне завдання цього засідання було – зібрати за одним столом для спільного обговорення проблеми реалізації деревини в Україні представників деревообробного бізнесу, лісового господарства, а також – Верховної Ради України, окремих міністерств і відомств. У принципі, нам це вдалося. Було важливо вислухати думку всіх. Особливо присутні були схвильовані проектом Закону про мораторій на експорт деревини. Але проблема не в законі. А в тому, що правила реалізації деревини не задовольняють деревообробників. Це й є основне питання, яке обговорювали. У зв’язку з цим, у підсумку круглого столу було домовлено про створення робочої групи, яка складається із лісівників і деревообробників. Ця група буде напрацьовувати нові правила реалізації деревини, бо старі, які були затверджені у 2007 році, сьогодні із багатьох питань втратили свою значимість. Якщо прийняти правила, які задовольнятимуть усі сторони, то ніяких питань із експортами, мораторіями не буде. Погодьтеся, якщо сьогодні весь світ (не залежно від того, про яку країну йдеться – диктаторську чи демократичну, соціалістичну чи капіталістичну) грає в футбол за одними правилами, то на чемпіонаті світу всі їх дотримуються. На мою думку, якраз прийняття таких правил і має зняти напруження та проблеми, що виникли. Лише чіткі правила гри покладуть край лобіюванню тих чи інших інтересів. Тоді ніхто не буде лякати якимись заборонами чи мораторіями.
– Але правила, про які говоримо, працюють в інших країнах. Можливо, варто піти простішим шляхом і прийняти за основу те, чим уже користуються?
– І у нас правила є. Наказ №42 2007 року. Але наразі вони нікого не влаштовують. Їх треба або доповнювати, або й змінювати повністю. Сьогодні необхідно, аби на ринку працювали прямі довгострокові договори на реалізацію деревини, а великий інвестор має знайти своє місце, і щоб можна було продати високоцінні сортименти штучно, і малий місцевий бізнес повинен мати доступ до ресурсу. Сьогодні цього немає. І тому є таке незадоволення.
– На чому треба акцентувати у нових правилах реалізації деревини?
– Думаю, їх треба розбити на кілька частин. З одного боку – порядок реалізації деревини для місцевого бізнесу в районах. Ще – порядок доступу і реалізації деревини для великих компаній, які ведуть в Україну великі інвестиції, дати можливість їм працювати за довгостроковими договорами. А також виписати аукціони-торги окремими штучними високоцінними сортиментами, коли в деяких випадках один сортимент може бути дорожчим, ніж вагон дров. Простіше кажучи, ось ті основні напрямки, які треба розвивати. Ці правила пройдуть громадські слухання, візування в усіх міністерствах, будуть затверджені міністром АПК як куратором, пройдуть реєстрацію у Міністерстві юстиції. І лише тоді вступлять у дію. Це достатньо серйозний шлях і правовий механізм, до якого зараз треба йти. 
– Вони зможуть вплинути на рішення про мораторій на експорт деревини?
– Правила не впливають на Закон. Але їх відсутність призводить до того, що бізнес лобіює заборону. А така заборона призведе до того, що країна в кінцевому результаті програє. Як у валютній виручці, так і в об’ємах рубок. Пробачте: якщо вам заборонять збирати урожай пшениці, ви будете її вирощувати? 
– Не буду.
– Отож. Якщо вам забороняють сьогодні рубати, а значить – збирати урожай, то нема сенсу вирощувати. Знаєте, є таке поняття, вибачте за грубість слова, всіма цими заборонами чи мораторіями беруть суспільство «на іспуг», аби хтось був поступливішим на переговорах. А враховуючи те, що в Агентстві лісових ресурсів кардових призначень немає, то для того, аби відпрацювати більш красиву для себе позицію в отриманні ресурсу, активізувався бізнес. Це й не дивно. Але не треба забувати про те, що буде адмінреформа. Місцевому самоврядуванню передадуть більш високе і сильне право. А відтак треба врахувати інтереси і місцевих громад, і великого міжрегіонального бізнесу, і можливість реалізовувати деревину як на внутрішньому ринку, так і на експорт. Тільки експорт деревної продукції у країни Європеського Союзу, за даними Держкомстату, минулого року дав 692 мільйони доларів. Це сума, яку ми не маємо права втрачати, тим більше, коли країна не має валюти. І я говорю зараз лише про ЄС. А ще є ринки Турції, Китаю та й інших країн. 
– Ми говоримо про заборону експорту, а на часі – нове завдання, яке підняли на засіданні Урядового комітету з питань екологічного розвитку та європейської інтеграції, – щодо тимчасового припинення видачі дозволів на проведення рубок у лісах до прийняття рішень, пов’язаних зі стимулюванням розвитку деревообробної галузі. 
– Це велика помилка юристів Кабінету Міністрів, які готували це доручення Прем’єр-Міністрові. Оскільки доручення підготували 23 січня, а лісорубні квитки виписуються 1 січня, то фактично цей документ може призупинити дозвільні документи на проведення рубок догляду за лісом. А якщо їх не проводити, то й урожаю не отримаєте. Тому, думаю, рішення буде переглядатися, та й воно ще не є нормативним документом. 
– Ми говорили про те, що досі немає голови Держагентства. Як думаєте, чому?
– У нас же парламентсько-президентська республіка. Уряд формує кадрові призначення. Отож, це питання до мене – недоречне. У мене за 45 років роботи в галузі є своє бачення професіоналізму. Я теж переконаний, що це мають бути професійні кадри. Але раз призначення досі немає, значить професіонала ще не підібрали. 
– Були розмови, що взагалі такої структури, як агентство лісових ресурсів, не потрібно…
– Ви знаєте, політична доцільність сьогодні трактується по-різному. Але я сказав би кілька простих речей: відкрийте закон про Кабінет Міністрів. Там чітко написано: міністерство визначає політику, служба – надає послуги, інспекція – контролює, агентство – керує державним майном. Сьогодні ліс в Україні займає 1/6 території – 10, 6 мільйона гектарів. Це – державне майно, яким хтось має керувати. Чи ні? Якщо вирішать, що цього не потрібно (а такі намагання вже були), то,  думаю, це буде велика помилка держави, а точніше – окремих політиків, які, можливо, хочуть довести систему лісового господарства до розвалу чи приватизації. Якщо дивитися з точки зору політичної і військової, то зараз навпаки – управління має бути державним і більш жорстким, ніж воно було останніми роками. 
– Ми бачимо, як в управлінську структуру держави вводять іноземців. Що скажете, можливо, управляти лісовою галуззю також запросять іноземця, визначившись нарешті, на яку країну ми орієнтуємося і приклад господарювання якої беремо за основу?
– Я не можу ні заперечити, ні підтвердити такого варіанту. Але приїжджаючи в будь-яку країну світу, ви маєте розуміти її менталітет, політичні і соціальні передумови розвитку. І сьогодні не так просто вам особисто, наприклад, стати головним редактором «Нью-Йорк таймс». І не тому, що ви не можете, а тому, що треба розуміти середовище життя людей, політичні цілі і так далі. Тобто людина, яка прийде з іншої країни, повинна бути дуже близькою до українців або хоча б розуміти ситуацію. Іноземець може бути на рівні радника. Це – моя позиція. Думаю, що зі ста тисяч працівників лісового господарства в Україні знайти керівника галузі не дуже велика проблема, особливо, якщо у когось є таке бажання. 
– Зараз до лісової галузі ставляться неоднозначно. Як і багатьом іншим, закидають крадіжки, корумпованість… Як повернути довіру? 
– Я наведу такий приклад: їде машина із зерном – кричать: «Ура, збирають урожай!»; їде з лісом – кричать: «От сволочі – вкрали! Тримай злодія!». А тепер скажіть іще одне: чому сьогодні в Скандинавії чи Європі машину краденого лісу діти нікуди? Вони просто не розуміють, що таке самовільна рубка, бо працює закон. Якщо сьогодні ми маємо джерело, де є деревина, і маємо бізнес, який її переробляє, скажіть, будь-ласка, чому цей бізнес не працює у правовому полі: платить податки, зарплату, наповнює бюджет і так далі, розуміючи, що з краденим деревом нікуди не поткнешся. Чия заслуга в цьому? Держави? Лісівників? Чи бізнесу? Думаю, держави. Якщо сьогодні бізнес робить усе, аби піти в тінь, бо не може витримати податкового тиску і шукає можливості дешево купити в тому ж числі крадений ліс, то, безумовно, виникає кримінальна ситуація… Але чомусь на бізнес ця тінь не падає. А падає на тих, хто охороняє ліс. Мовляв, не зуміли налагодити нормальну роботу, співпрацю з бізнесом. Але, з іншого боку, не можна побудувати окремий соціалізм в окремій галузі. Система пов’язана. Тому, якщо в нас не зроблять того, що свого часу зробив Саакашвілі у Грузії, а саме – в рази зменшив податкове навантаження, бізнес не вийде з тіні. Сьогодні навколо будь-якого великого лісового господарства є 50-100 пилорам. У колишніх корівниках, сараях – де завгодно. Вони що, працюють легально? Звичайно, ні. А ви знаєте хоча б одну пилораму, яка би працювала за принципом велосипеда – коли хтось крутить педалі, а рама ріже поліно? Ні. Всі пилорами працюють на електриці. Коли відома потужність пилорами, за показами лічильника можна елементарно вирахувати кількість перерізаних кубів деревини. Де податкова? Чому не рахує? От і питання… 
Це перша позиція. А тепер щодо галузі в цілому. Система довгий час була достатньо закритою для громадськості. А чим більш закрита система, тим більше незадоволення суспільства. Це не тільки ліс, а й риба, газ і таке інше. У зв’язку з цим, наша задача і моя особисто як експерта – максимально перевести всі питання у публічну дискусію. У першу чергу треба внести зміни до Податкового кодексу, щоб максимально відкрити бізнес не тільки в районі, а й у селі. Аби громада розуміла, що отримає від рубки, крім розбитих доріг, які гроші матиме місцевий бюджет, як ці гроші скерують далі. Якщо це буде вирішено, повірте мені, все докорінно зміниться. Чому поляки останніми роками так стартували, що лісівник у них тепер – у переліку найповажніших професій? Тому що вони цей етап пройшли, але пройшли не за рік. 
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО
Фото автора та Віктора ПОДЕНКА

 

Категория: На часі | Просмотров: 412 | Добавил: Live | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Свіжий номер ЛВ
Читайте українське
Архів ЛВ
Календар
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728