Спочатку було слово, спочатку була земля... Пiсок – чорнозем – глина... Народився у шумi дерев – їхнє корiння їло землю; пив дзеркало води – вона з-під гори текла; шукав слова – у пiтьмi знакiв абеткових... Серце котилося колiєю життя, летiли лiта на крилах уяви... Ведмежою шкірою вкривався i спав – щоб побігти вранці у сонячне коло, бо тут є слово, бо тут є земля...
* * *
Колись читав фрагменти з апокрифічної оповідки про мандрівку Богородиці місцями пекельних мук. Були там грішники, занурені у ріці вогняній, були повішені за ноги й навіть за зуб. Не було лише повішених за язик – а вони ж уже не мусили би щохвилини присягати, що завжди говоритимуть правду. Чи якщо совість не має кістяка, то неможливо зламати їй хребет?
Юрій ГАВРИЛЮК
Фото Констянтина Барана
|
