Гравілат річковий – гравилат прибрежный (рос.) – geum rivale L. Інші назви: бабочник, гвоздянка побережна, гребінник логічний, гребінник прибережний, одолян-трава, підійма, підойма, поникниця, рабинник болотяний, растрепа, смаляркі, собачиха.

Багаторічна трав’яниста рослина родини розові заввишки 30-70 см. Стебла мають червоний відтінок, вкриті дрібними відстовбурченими волосинками. Надкореневі листки мають довгі черешки. Верхні стеблові листки бувають із короткими черешками або сидячими. Цвіте довго, починаючи з другої декади травня аж до середини літа. Квітки нахилені донизу, нагадують форму дзвоників. Чашечка має червоно-бурий колір. Пелюстки кремового, рідше – жовтого кольору, з насичено-червоними жилками.
Росте гравілат річковий на мокрих та болотистих лугах, біля річок, канав осушувальної системи, ставків, у вологих, не дуже затінених лісах.
У довідниках лікарських рослин відомостей про гравілат мало.
Народна медицина використовує кореневища і корені гравілату, які мають протизапальну й антисептичну дію. Використовують їх при хворобах шлунково-кишкового тракту, дизентерії, катарах, блюванні, коліках, розладі печінки і жовчного міхура, геморої, тривалих кровотечах, туберкульозі, золотусі, рахіті, гострих бронхітах. Корені використовують при кровотечах ясен і як заспокійливий засіб. Вони містять ефірні олії з ароматом гвоздики, крохмаль, смоли, глюкозид геїн, флавони. Стебла з листками вживають інколи при кровотечах, туберкульозі, кривавому поносі.
Під час заготівлі гравілату річкового його не слід плутати з більш відомим у народній медицині гравілатом міським.
Листки гравілату річкового (завдяки вмісту вітаміну С) придатні для приготування салатів, зелених борщів, супів. Корені гравілату кладуть у квас і пиво, що надає йому приємного смаку та аромату і запобігає скисанню. Настій сухих коренів разом зі шкіркою апельсина надає білому вину присмаку вермуту.
Надземну частину гравілату активно поїдають домашні тварини.
Корені гравілату містять таніди і можуть бути дубильною сировиною. З них добувають чорну і коричневу фарби. В пору цвітіння гравілат річковий – добрий пилконос і медонос.
На фоні зеленої маси трав’янистих рослин гравілат мало помітний навіть у пору цвітіння – нахилену до землі квітку рослини можна роздивитися, лише нагнувшись до неї і піднявши вверх. Квітки невеликі, але приємно ваблять очі, діють заспокійливо.
У місцях масового проростання цієї рослини загальний вигляд великої кількості квітів не залишить байдужим нікого, особливо коли ранкові промені сонця пронизують волосисті стебла та квітки.
Говорячи коротко і просто, гравілат річковий – це рослина, яка лікує і годує людей, тварин та комах.
Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора